Учні трьох колективів 4-х класів Первомайської гімназії №4 записали пісню «Україна моя» у форматі віртуального хору. Менш ніж за добу відео набрало майже тисячу переглядів. Участь у проєкті побажали взяти 20 дітей. Про ідею та її реалізацію журналістці Гард.City розповіла вчителька музичного мистецтва закладу Ірина Кравцова.
— Ірино Володимирівно, як з’явилась ідея формату віртуального хору?
— Мистецький проєкт «Віртуальний хор в Україні» з’явився понад рік тому.
Ще тоді по предмету «Музика» ми проходили тему, пов’язану з хоровим мистецтвом. На уроках я ознайомлювала дітей з таким поняттям, як «віртуальний хор». Мені цей формат дуже імпонував, дуже мені був цікавим. Але ж то виконували професіонали. А з дітьми спробувати зробити щось подібне було страшнувато. Зараз все-таки вирішила спробувати. Коли почала помічати, що в нас у місті люди останнім часом досить інертно стали реагувати на мистецтво. Це стосується навіть нинішніх патріотичних і фронтових пісень. Мене це засмутило. До того ж ставлення до шкільного предмета музики завжди якесь не дуже серйозне. А мистецтво — це ж важливо. І в умовах війни музика допомагає і надихає. Тому я вирішила зробити щось цікаве, щоб відволікти дітей і батьків.
— Як проходив процес створення цього запису?
— Я не виставляла партії по голосах. Я не обирала, хто виконуватиме, хто зуміє, хто ні. Я просто запропонувала батькам трьох класів, щоб їхні діти за бажанням долучились. Розповіла, як це зробити, як записати. Обрала гарну невелику пісню авторства Зої Красуляк. Написала сценарій. Діти записували на свої телефони, вдома, під плюсівку. Впродовж 2 тижнів я збирала записи. Дуже дякую батькам, тому що переписували по декілька разів, щоб був гарний звук і картинка. Вони дуже підтримали проєкт. У мене з’явилась впевненість, що все вийде гарно. До того ж у нас є дитина, яка зараз знаходиться за кордоном — вона також узяла участь. Є дівчинка, яка приїхала з Харкова. Здавалось би, в родини зараз є інші клопоти, але учениця також долучилась і одна із перших надіслала матеріал. Це дуже приємно.
— Хто допомагав вам у технічному плані?
— Дуже мене підтримав мій син Станіслав. Він же мене запевнив, що це технічно можливо, він розбирається в цих питаннях. Але вдома нам не вдалося звести матеріал, оскільки не витримала навантаження техніка. Тому син попросив допомоги у Дмитра Погребнюка. Він нам допоміг це все змонтувати. Дуже йому вдячна, у нас вийшов гарний продукт.
— Чи досягли ви поставленої мети?
— Мені дуже сподобалось, багато людей гарно відгукнулися, багато приємних коментарів у соцмережах. Ідея спрацювала. Я сподіваюся, що ось таким чином ми підтримаємо нашу пісню, наш Первомайськ, займемо наш простір позитивом і красою.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
