63-тя доба повномасштабного вторгнення росії. Первомайці щоранку читають повідомлення про контрольовану ситуацію в місті та районі, зведення про ситуацію в області й продовжують жити. Ми вирішили дослідити, чи змінився звичний життєвий устрій, чи змінились звички містян щодо забезпечення своїх родин необхідними товарами? Журналістка Гард City поставила запитання жителям міста: «Чи є у вас стратегічні запаси харчів чи товарів першої необхідності? Чи купуєте зараз щось про запас?» Відповіді — у матеріалі.
Первомайськ 26 лютого 2022 рокуФото: архів Гард.City
Запаси не поповнюють
Альона, 32 роки: «У нас є запас лише макаронів і кави — це те, що лишилось ще з початку війни. Більше нічого не купую і не поповнюю запаси. Раніше ще були горішки і шоколадки».
Олександр, 32 роки: «Немає у мене ніяких запасів, абсолютно. Коли були перебої з бензином, в мене завжди бензин був про запас. Зараз таких проблем немає. А що запасати? Який сенс? Я ходжу в гори, а людина, яка ходить в гори, може обійтися мінімумом: мені достатньо сонячного світла, води і лопуха, якщо ви розумієте, про що я. Тому — навіщо? Я хотів би запастися часом, тому що час — це найцінніший ресурс, але, на жаль, це неможливо».
Первомайськ 26 лютого 2022 рокуФото: архів Гард.City
Володимир, 34 роки: «Насправді, якихось стратегічних запасів, які би формувалися цілеспрямовано, от прямо, щоб закуповувати продукти чи якісь ще речі та засоби, — такого нічого нема. На початку війни, коли запас продуктів харчування зібрали, основні крупи, макарони, то тепер ось це все планомірно споживаємо. З огляду на ту ситуацію, що є в країні, та ту інформацію від урядовців, яка стосується запасів стратегічних продуктів, не думаю, що на нас чекає дефіцит аж такий, щоби запасатись. Якщо чогось і бракуватиме, це точно не продукти першої необхідності, а значить, обійдемося. Наразі просто за необхідності все купуємо, що треба, і все є в наявності, що нам треба. Тому зараз не бачу сенсу поки що у складуванні продуктів на потім. Певні невеличкі набори продуктів є, на випадок, якщо оперативно треба буде їхати кудись, але це мова про запаси на день-два-три. Комори зі стратегічними запасами нема».
Дмитро, 38 років: «Абсолютно нічого: ні круп, ні цукру, ні води. Все так, як було в час до війни. Тому що намагаюся не наганяти паніку. Який стратегічний запас дозволить тобі нормально жити під час окупації? Та жоден! Тому ці запаси — це, як на мене, самообман і результат паніки, який ні до чого не призводить».
Анастасія, 23 роки: «Стратегічних запасів немає зовсім. Навіть соромно за свою недбалість і несерйозність. Наразі в коридорі стоїть тривожна валіза — і на цьому все, більше ніякої підстраховки. Хоча, згадала: є невеликий запас борошна. А всі інші продовольчі товари в звичайній, довоєнній кількості. В залежності від розвитку ситуації в країні, є сенс замислитися над тим, щоб поповнити стратегічні запаси. Принаймні, гречки, води і туалетного паперу (сміється)».
На запас купують лише деякі важливі харчі
Ірина, 37 років: «Раніше у нас вдома не було взагалі запасів — все купувалось по потребі. Зараз: стратегічними запасами це назвати важко, але дещо є. Десь на першому тижні повномасштабного вторгнення, коли полиці в магазинах почали порожніти, я запаслася по парі кілограмів круп, макаронів, цукру і борошна. І ще купила з десяток протеїнових батончиків, на випадок, якщо потрібно буде кудись швидко їхати. Батончики ми вже з’їли, цукор закінчується, а крупи й борошно майже всі досі лежать в окремій шафці, про всяк випадок. В погребі лежить невеличкий мішечок картоплі. Запаси неабиякі, але на кілька днів може вистачити».
Юлія, 39 років: «Зазвичай ми не робимо великих запасів. Мене завжди дивувало, коли люди купують упаковками туалетний папір чи мішками крупу. Навіщо, як можна купити трошки, а потім піти до крамниці? Тож запаси робили максимум на тиждень. Але події 24 лютого змусили передивитися свої звички. Ніхто тоді не знав, що буде, тож і ми купили по кілька кілограмів борошна, макаронів та крупи. Набрали 20 літрів води. А найважливіше — то котячий корм. Із ним в перші тижні були проблеми. А мої тваринки не можуть їсти все, їм треба корм для чутливого травлення. Тож шукала його по всьому місту. Навіть через інтернет замовляла та їздила за посилкою через усе місто, бо тоді працювало тільки одне відділення Нової пошти. Наразі є стратегічний запас котячого корму, сухі сніданки для дітей, печиво, вода у пляшках, необхідні ліки (жарознижувальне тощо). Крупи-макарони теж є, трошки з'їли — трошки купили, постійно поповнюємо запаси, щоби вони були на рівні».
Галина, 50 років: «Запасів їжі ми не робили. Єдине, що ми купили в той час, коли почалась війна, — це мішок цукру. Але не можна сказати, що ми це зробили саме через війну. Ми живемо далеко від магазинів, автомобіля в нас нема, і цукор завжди проблематично носити. Тому ми завжди купуємо мішком. А от єдине, що ми купили про запас, — це 2 великі банки миючого засобу для посуду, 3 пляшки шампуню і велику флягу засобу для прання. А ще коли були проблеми з таблетками від тиску, ми їх дуже важко знаходили. Тому зараз є певний запас. А продукти в нас завжди були трохи про запас, особливо консервація. І картопля того року вродила добре, то ще є».
Ірина, 35 років: «У нас запаси незначні. Круп — резерв на місяць-два. По пачці різної. Користуюсь, не бережу. З початком війни зробили запас борошна (10 кг), на той випадок, якщо доведеться пекти хліб. Ну, і солі 2 пачки. Навіть коли був дефіцит підгузків чи прокладок, ми їх не купували пачками. Зараз все є, тому не поповнюю запаси. Були б гроші».
Дар’я, 25 років: «У мене особисто поповнюються тільки запаси шоколадок».
Мар’яна, 36 років: «У нас є невеликі продуктові запаси — по парі пачок на члена сім’ї вермішелі швидкого приготування та вівсяної каші, лежать в тривожній валізці. Прямо великих запасів їжі чи гігієнічних засобів не маємо. Єдине, що є в запасі — це тампони. Чоловік купує їх мені майже щоразу, коли йде до супермаркету за продуктами чи чимось іншим. Каже, що боїться навіть уявити, як можна обходитись без цих речей в умовах активних бойових дій чи окупації».
Анна, 28 років: «Ох, якщо чесно, на початку війни я понакупляла собі багато їжі, такої, як крупи, цукор, чай, кава, м’ясо в заморозку. І це трималося десь тижня два. Але потім якось паніка зникла, особисто в мене, і ці запаси я почала використовувати, після чого так яро я не змітала полиці в магазинах. Адже з кожним днем вірю в перемогу все більше, та й магазини працюють. Так, деколи чогось немає, але то не біда, якщо на полицях я не знайду улюблену шоколадку або чай, деяким людям зараз набагато тяжче, тому до їжі зараз я невибаглива. Головне, щоб був мир. А ми з сім'єю картоплю посадили, чого нам боятися голоду, прорвемося. Ми, українці, — сильна нація, вірю та чекаю перемогу».
Первомайськ 26 лютого 2022 рокуФото: архів Гард.City
Мають постійний продуктовий запас
Ганна, 31 рік: «Мене виховувала бабуся, напевно, у зв'язку з цим, у нас вдома постійно є запаси продуктів, як-от: крупи, побутова хімія (порошок, мило, шампунь тощо). У мого чоловіка, ще коли ми познайомилися, був стратегічний запас шкарпеток і білизни, за 6 років це правило не змінилося. Для донечки, мабуть, найважливішими запасами є зошити, листки, альбоми та олівці з маркерами (ну, дуже любить малювати), тому постійно слідкую і поповнюю запаси.
З початку війни в нашій родині додалося ще одне важливе правило: поповнюємо інтернет із запасом. Раніше цього не робили, а тепер вважаємо за необхідне: донька навчається, плюс дізнаємося новини, в нашому населеному пункті немає сирен».
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
