Територія добра: як у Первомайську рятують безпритульних тварин під час війни

Юлія Савва Журналістка

12 квітня 2022 12:43

Під час війни первомайська громадська організація «Територія добра» продовжує рятувати міських безхатьків, яких, на жаль, значно побільшало. Про порятунок безпритульних тварин, про ставлення людей до чотирилапих в умовах воєнного часу, сумні та щасливі історії розповіла Гард.City волонтерка Варвара Волкова.

— Раніше ви неодноразово проводили благодійні акції на допомогу безпритульним тваринам: фотосесії, ярмарки. Чи відбуваються такі акції зараз?

— На жаль, наразі ми не маємо змоги проводити такі акції. Всі сили спрямовані на марафон з годування безхатніх собак та котів, яких у місті з початком війни значно побільшало. Якщо раніше я годувала 20-ть собак та 15-ть котів, то нині — на 10-ть собак та трьох котів більше. І це тільки у мікрорайоні Коротченка та вулиці Гвардійської. Кожен із наших волонтерів опікується своїм районом, і така ситуація у місті скрізь.

— Звідки з'явилася така кількість безпритульних тварин?

— Тварин покинули люди, які виїхали. Дуже багато дівчат та жінок виїхали з Первомайська в Польщу, Германію, Чехію. Особливо у перший тиждень війни, коли ніхто не знав, що буде, коли почали обстрілювати Миколаїв, багато людей виїхало. Повикидали багато тварин. Я годую тварин на Коротченка, тож там з'явилося дуже багато покинутих тварин. А уявіть, скільки у всьому місті! Дівчата-волонтери зі своїх районів пишуть у наших чатах в соцмережах: в мене поповнення десять, а в мене — вісім... Навіть з нашийниками є. Якщо і до війни було важко, то тепер просто не переказати. Півтора місяця у місті не було безкоштовної стерилізації для безпритульних тварин, а зараз багатьох стерилізувати вже пізно, тож незабаром безхатьків ще побільшає.

Також мене вразила ситуація. У місті є ветеринарний лікар Олексій, котрий приймає в клініці AlexVet. Тож до нього люди приносили тварин, щоб присипляти. За перший тиждень війни було чимало таких ситуацій. Це спровокувало лікаря зробити допис у групі клініки в соцмережі: «Люди, побійтеся Бога, я цього робити не буду. Я категорично проти вбивства тварин, здорових та красивих». Я теж ніколи не зрозумію таких людей.

«Люди викидають тварин у переносках просто серед дороги»

— Первомайчанин, знайомий одного з наших волонтерів, проїздив Очаківською трасою. Їде, людей нема, а при дорозі стоїть переноска. А в ній — закрита кішка. На холодному вітрі, вся мокра, голодна. Він її забрав, привіз у Первомайськ, а далі не знає, куди подіти, що з нею робити. Добре, що вона потрапила до нас в руки. Це виявилася дуже гарна, породиста киця. Проте ми почали шукати її господарів, шукали-шукали, врешті з'ясувалося, що тваринку просто покинули, а самі виїхали за кордон, і кішка їм не потрібна. Відгукнулася первомайчанка, написала, що готова взяти кицю до себе. На той момент у кішки були проблеми зі здоров'ям, вона кашляла та погано їла. Давали їй і рибку, і сир, не їсть. А коли дали пакетик корму Royal — вона з'їла. Стали в інтернеті шукати — ця порода не їсть, як звичайні українські котики безпородні. Вона їсть тільки суперпреміум корм. Тобто потрібен був господар, котрий зможе годувати тварину. І така людина знайшлася: придбала для киці її улюбленого корму та запевнила, що за першої нагоди поїде в Умань до клініки, щоб підлікувати тваринку.

Ції киці пощастило зустріти добрих людей, тож тепер в неї знову буде щасливе котяче життя

Що можна сказати у підсумку? Завжди були різні люди: такі, що викидають тварин та не дбають про них і такі, котрі рятують пухнастиків, годують та шукають для них кращої долі. Війна зробила цю різницю між людьми, характерами та поведінкою ще більш контрастною. В екстремальних умовах воєнного часу риси кожної людини проявилися надзвичайно ясно. І стало зрозуміло, хто дійсно є людиною. Адже це найяскравіше помітно саме у ставленні до малих хвостатих друзів, які не можуть самі дати собі раду.

Люди, будьмо людьми! У час війни це важливо, як ніколи

— Чи хтось допомагає із кормом? Адже це дуже складно, прогодувати стільки тварин?

— До Миколаєва в середині березня зі Львівської області за сприяння зоозахисної організації «Фенікс» привезли 20 тонн вологого корму для котів-безхатьків. Це був якраз той час, коли зоокрамниці стояли майже порожні. А з нами поділилася кормом громадська організація «Друзі поруч». Але що таке 300 кілограмів корму на весь Первомайськ? Тому ми намагаємося вийти на великі благодійні фонди та сподіваємося, що щось зміниться на краще.