Первомайчанин Валерій Андрєєв допомагає ЗСУ запчастинами для техніки з першого дня війни. Не з 24 лютого 2022-го, а ще з 2014-го року. Про своє ставлення до війни та про підтримку наших захисників підприємець розповів Гард.City.

— Як ви дізналися, що почалася війна?

— Мене розбудила дружина і сказала, що напали на Україну. Їй щось не спалося і вона, мабуть, дізналася однією з перших. Я, звісно, був у шоці. Ніхто не чекав такого. Всі гадали, що вони будуть просто займатися економічним та політичним терором, замороженим конфліктом. Але за фактом вони пішли далі.

— Яке ваше ставлення до цих подій?

— Я висловлю думку більшості: ми вільна країна і нас цікавить свобода у будь-якому разі. Перегною на нашій землі додасться. Добрива на наш чорнозем. Нам здавалося, що вистачає, а виявляється, бракує, треба удобрювати. Звучить, звісно, жорстко. У перший тиждень війни мені тих солдатиків, особливо «срочників», було шкода. Потім — ні. Це все вороги. Звісно, там працює і пропаганда, і військово-каральна, судова система. Тому навіть ті, хто розуміє неправильність дій, вони просто бояться за себе, за свої сім'ї. На строк від 7 до 15-ти років можуть просто посадити за відмову воювати. Назвати «спецоперацію» війною — в них все це строки реальні, кримінальні.

Припинив спілкуватися з багатьма знайомими з рф. Проте мені сподобалося, як одна жінка каже: «От, пішла на мітинг в росії» — не знаю, в якому місті, не пам'ятаю, — так їй виписали штраф у двісті з чимось тисяч рублів. Питаю, як же ж тепер, що з цим штрафом робити? А вона каже: «Вже не 250, вже ще 280 тисяч рублів». «А як це вам ще накинули?» Каже: «А я другий раз пішла. А гроші платити не буду. Навіть якщо б у мене були ці гроші, щоб заплатити, вони ж витратять ці гроші знов на війну». Але адекватних людей там дуже мало.

— Розкажіть, як ви допомагаєте Збройним Силам України.

— Можемо почати здалеку, з 2014-го року. Тоді я допомагав хлопцям, ще коли тільки в Донецьку та Луганську почалася війна. Особливо — добровольцям та волонтерам. Допомагав тут збирати та ремонтувати машини, які потім звідси, від стадіону, відправлялися на «передок». Зараз схема та сама: з 24 лютого ЗСУ мають свій склад запчастин у моїй особі. Все, що треба хлопцям, — приїздять до мене, і все, що в мене є, а деякі запчастини навіть спеціально ящиками для них замовляю, — все це йде на благо нашої країни та світле майбутнє нашої країни. Вважаю, що людина допомагає, якщо це потрібно, якщо людина патріот — не «фанатик», а просто патріот своєї країни.

Я хочу, щоб мої діти жили у вільній країні. Тому допомагаю, чим можу. Та допомагатиму, доки маю таку можливість

Поки запас міцності бізнесу дозволяє — я допомагаю. Ось вже якраз місяць минув. Щодня хлопці приходять. Кожен робочий день з цих чотирьох тижнів у мене жорсткий. Чоловік сто забігло-вибігло, тим те, тим це.

Он поруч контейнер, так вони у перший же день зібралися, зачинили магазин та все вивезли. Зачинилися — і все. Запчастини, акумулятори, патрубки, свічі, клеми — все, що хлопцям треба, все, за чим не приїдуть, навіть інструменти, — все, що треба, даю пацанам. Всі знають, що до мене можна прийти, щось підібрати для ремонту. Деякі кажуть: «Давайте ми вам якісь гроші будем давати». Я кажу: «Хлопці, поки можу...» . Пару чоловік приїхали, привезли мені свої добові пайки, в пакетах запаяних — сніданок, обід, вечеря. Поставили на столі. Кажу: «Хлопці, не треба». А вони: «Ви стільки нам допомагаєте!» Три добові пакети, свої раціони віддали мені, — нормально? От якось так.

У мене он цілі списки лежать, будемо замовляти, щось думати. Багатьох запчастин просто ні в кого немає. Я спеціально навіть на ті машини, якими не займаюся, замовляю, щоб допомогти.

Якось я приїхав в банк зробити платіж, стою в черзі. Також у черзі сиділа жінка, пенсіонерка, років під вісімдесят. Підійшла до віконця та питає, як можна перерахувати гроші на допомогу ЗСУ. Їй кажуть, ось, прийшли рахунки для допомоги армії. Вона питає: «Можна я покладу гроші, щоб військовим пішли, не переселенцям, а саме військовим». Поклала гроші та й пішла.

Навіть якщо 80-річні пенсіонери допомагають армії, то я тим паче мушу. Це мій обов'язок.

Від авторки. Первомайчани, нумо і ми гуртом долучимося і будемо допомагати нашим захисникам. Що більше людей приєднається до спільної справи, то ближче наша перемога!

Картка підприємця для допомоги ЗСУ запчастинами для техніки: 4149 4993 1038 1262, Андрєєв Валерій.

Разом переможемо!

Читайте також: 7 історій людей, які опинилися в оточених містах і проявили себе з найкращої сторони
Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися