Первомайчанка Аля Буракова понад двадцять років вирощує декоративні рослини, щедро ділиться красою з людьми і впевнена, що в кожного має бути своє захоплення. Про своє особисте захоплення, про різні рослини та різних людей фея квітів розповіла Гард.City.
Добра посмішка, світлі променисті очі та подвір'я, мов чарівний сад: Аля справді схожа на фею, яка здійснює бажання. Принаймні, одне із заповітних бажань авторки цієї статті таки здійснила.
Щороку я навесні їду на ровері в Бузький Гард фотографувати первоцвіти. Щойно пригріє сонечко, на Бузьких схилах розквітають крокуси, горицвіти, сон-трава. Є вони там і цієї весни, проте зараз я не можу до них поїхати через війну. Постійні повітряні тривоги, загальна тривожна обстановка не дає наразі змоги спокійно подорожувати на велосипеді, як у мирні часи. Але, якщо я не змогла приїхати до первоцвітів, вони... прийшли до міста! Точніше, розквітли в саду Алі Буракової, котра запросила до себе в гості пофотографувати, за що всі гардівці та особисто авторка статті дуже вдячні. Напередодні Аля виклала фото весняних квітів на своїй фейсбук-сторінці з підписом:
У різних куточках подвір'я квітнуть сміливі підсніжники, крихітні первоцвіти, сині, як небо, проліски, сонячні пшінки та ніжні крокуси. У квітах харчуються пухнасті бджілки, мандрують сонечка. Дивишся та віриш: життя триває!
Окрім квітів, у колекції чимало цікавих рослин. Дуже багато різних видів та сортів хвойних: сосни, ялиці та ялинки, самшит, ялівець. Усі різні: в цієї сосни голочки крихітні, в от у тої довгі, сантиметрів десять. Ця ялинка ще маленька, але має вирости під три метри, а ця взагалі стелиться по землі. Ось ялиця, котра має три кольори глиці: сірий, зелений та жовтий. Вона мов киця, яка приносить щастя. А ось дві ялинки: блакитна та жовта. Так, ялинки бувають не тільки зелені й блакитні, жовті теж.
— Завжди на інтуїтивному рівні хотіла поєднати, щоб квітло поруч жовте та синє, — каже Аля.
— А скільки всього рослин у вашій колекції?
— Не рахувала. Але точно понад сотня.
— Чи довго займаєтеся вирощуванням рослин і з чого це почалося?
— Вже років двадцять. Спочатку хотілося відпочинку для душі, потім переросло в захоплення. Вважаю, що в кожної людини має бути своє захоплення для душі, і людина має робити свою справу від душі. Скільки людей просто проживають своє життя, не маючи такого захоплення. На них страшно дивитися.
А з людиною, яка знайшла своє захоплення, спілкуватися дуже приємно. Бачиш, як світяться очі, і теж починаєш світитися десь всередині. Від радості та вдячності за подаровану красу та здійснене бажання.
— Зараз у нас у всіх єдине велике бажання, — додає Аля. — Щоб настав мир. Будемо просити Бога, хай він нам пробачить. Адже багато людей жили зовсім не так, як варто жити.
Говоримо про те, що в людей не було єдності. «А подивіться на Західну Україну! — каже Аля. — Нещодавно Євгеній Нотевський збирав гуманітарну допомогу, фура була заповнена тільки на 25 відсотків. Звернулися до дівчат із Західної. Так їм байдуже було, чи година ночі, чи три — телефонували одна одній, їздили за свої кошти, збирали все, що потрібно, і за рекордний час впоралися».
Наразі єдності все більш у всій Україні: перед спільною небезпекою ми всі згуртувалися. Проте, на жаль, є й інакші люди.
— За кілька днів до війни одна людина сказала при мені: «путін прийде, порядок наведе, — згадує моя співрозмовниця. — Тоді я подумала: ти ж тут живеш, ти тут працюєш, ти тут дихаєш — що ж ти таке мелеш?! Як можуть жити серед українців такі люди? Моєї родини війна торкнулася ще у 2014-му, коли родина змушена була виїхати зі Щастя на Луганщині. Потрапили під обстріл, свекруху поранили, потім діставали в неї кулю з ноги. Ще тоді ясно побачила по ставленню до подій, що люди є абсолютно різні. І, на жаль, вони не змінюються.
Зараз дуже важко було в психологічному плані через події війни. Важко було налаштуватися та фотографувати весняні квіти. Але я змусила себе, адже є дівчата, у чиїх рідних краях все розбомблене, розтрощене, є такі, котрим довелося виїхати. Зробила це для людей, якщо їм це допоможе».
Так, це допомагає і це справді потрібно людям. Адже краса надихає, допомагає відволіктися від новин та думок, дарує радість та вселяє віру. У майбутнє, у весну, у перемогу. А це не просто краса, а перші квіти, які є символом перемоги весни над зимою, тепла над морозом, світла над темрявою.
З нами світло правди.
З нами Бог.
Ми на своїй землі, де розквітає весна.
Нещодавно були сильні, як на березень, морози та навіть сніг. Але врешті Весна перемогла.
І Україна переможе!
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
