У Києві відбудеться вшанування пам'яті Олени Теліги та діячів ОУН

Гард.City

21 лютого 2022 08:00

21 лютого 2022 року в Києві відбудеться вшанування пам'яті української поетеси і громадської діячки Олеги Теліги та її побратимів, членів ОУН, розстріляних у Бабиному Яру. Детальніше читайте на Гард.City.

О 12-й годині біля Пам’ятного Хреста у Бабиному Яру проведуть панахиду за українськими патріотами, що загинули у лютому 1942-го року. Пізніше біля пам'ятника Олені Телізі відбудуться заходи зі вшанування пам'яті славетної поетеси та її побратимів. У заходах візьмуть участь представники навчальних та наукових закладів, влади та духовенства, а також громадська спілка «Творче патріотичне об'єднання «Музичний Батальйон».

Олена Теліга: «Хочу жити, аж життя не зломить»

Олена Теліга народилася в 1907 році в українській родині Шовгенів. Спочатку жили в Санкт-Петербурзі, в родині розмовляли російською, проте батьки ніколи не цуралися українського походження. У дитинстві Олена з батьками та двома старшими братами чимало подорожувала, відвідувала театри, читала багато книжок. Вивчила німецьку та французьку, а української ще не знала. Згодом батька Олени Івана Шовгеніва, інженера за фахом, запросили викладати в Київській політехніці, і родина переїхала до Києва, де Олена навчалася в одній із гімназій столиці.

Настала українська революція. Родина активно приєдналася до подій: Іван Шовгенів став міністром уряду УНР, а старший брат Сергій — воїном армії. Після поразки УНР родина змушена емігрувати в Європу. Спочатку покинули країну батько та старший брат, а в 1922 році вирушили на захід мати Олени з нею та другим братом. Родина перебралася до Чехословаччини. Тут Олена вступає на історико-філологічний факультет Українського педагогічного інституту ім.М.Драгоманова в Празі та знайомиться з визначними людьми, відвідує студентські зібрання, бере участь в дискусіях. Тут зустрілася з майбутнім чоловіком Михайлом Телігою та почала літературну діяльність. Вірші Олени друкують в часописі «Літературно-науковий вісник» та інших.

В 1929 році Олена з чоловіком переїхали до Варшави, де беруть активну участь в житті української еміграції. У 1939-му році Олена стає членом ОУН: готує листівки та летючки, очолює мистецьке товариство творчої молоді, нелегально виступає перед підпільниками. Коли революціонери вперше побачили її, то здивувалися: хіба може настільки молода й вродлива пані вести підпільну боротьбу? Але, почувши її виступи, зрозуміли, що ця пані дійсно здатна допомогти не лише словом, але й ділом.

В 1941 році Олена Теліга повертається до Києва, здійснивши свою давню мрію, та стає головою Спілки українських письменників. Редагує літературно-мистецький альманах «Літаври» — додаток до газети «Українське слово», котрі знайомлять читачів із творчістю поетів та письменників, яких донедавна замовчували. Довкола згуртовується українська інтелігенція.

Німецькі власті не залишили цю активність поза увагою. Почалися арешти. Проте Олена Теліга, незважаючи на небезпеку та важкі життєві умови (холодна оселя, відсутніть електрики та води), відмовлялася покинути Київ. Щоранку вона, елегантно вбрана та з гарною зачіскою, приходила до помешкання Спілки письменників. Там 9 лютого 1942 року чекала гестапівська засідка. Гітлерівці дозволили залишити приміщення тим, хто не належав до Спілки. Михайло Теліга вийти відмовився та пішов разом із дружиною.

21 лютого на тридцять п'ятому році життя Олену Телігу разом із її чоловіком
Михайлом Телігою та іншими членами ОУН розстріляли у Бабиному Яру. Розповідають,, в камері, де її тримали, знайшли напис: «Тут сиділа і звідти йде на розстріл Олена Теліга», а понад ним — викарбуваний тризуб, стилізований під меч.

Загалом близько 5 тисяч членів ОУН загинули від фашистів під час боротьби за українську державність.

День прозорий мерехтить, мов пломінь, І душа моя горить сьогодні. Хочу жити, аж життя не зломить, Рватись вгору чи летіть в безодню. Хай мій клич зірветься у високість І, мов прапор в сонці, затріпоче, Хай кружляє, мов невтомний сокіл, І зриває рідних і охочих!