У свої 27 років Едуард Болгарин має вищу освіту, працює інженером-технологом на заводі «Фрегат», він відвідав 11 фестивалів історичної реконструкції та три байкерських фестивалі, об’їздив пів країни, освоїв три музичні інструменти та написав 150 пісень, а ще — має багато амбітних планів на майбутнє. Ми не могли не познайомити наших читачів з цією цікавою особистістю, у якої можна навчитися оптимізму, мудрості, любові до рідного краю та прагненню зробити цей світ кращим.
Фото: Фото з особистого архіву Едуарда Болгарина
— Едуарде, розкажіть про себе. Де народилися, хто за освітою, ким працюєте?
— Народився і проживаю в Первомайську, на Богополі, мене виховували бабуся з дідусем. Закінчив ЗОШ №12, здобув професію верстатника широкого профілю в ПТУ-22, паралельно закінчив 11 класів. Продовжив навчання в політехнічному коледжі за спеціальністю технологія обробки металів, потім в Національному університеті кораблебудування імені адмірала Макарова, де отримав диплом за спеціальністю «двигуни внутрішнього згоряння». Якщо порахувати всі роки навчання, то вийде 9,5 років. Наразі працюю інженером-технологом на заводі «Фрегат».
— Як давно ви займаєтеся історичною реконструкцією і з чого все почалося?
— З 2012 року займаюся історичною реконструкцією, але спочатку це було відновлення предметів побуту. У 2016 році я познайомився з Андрієм Киченком, керівником клубу історичної реконструкції «Ранкова зірка», який дуже мені допоміг у всіх питаннях, пов’язаних з реконструкторською діяльністю. Члени клубу тоді організували турнір на стадіоні, на який з’їхалися учасники з інших областей і займалися історичним боєм.
Першим фестивалем, який відвідав у 2017 році, став Forpost family в Білгород-Дністровську. Я був в образі монаха і вперше відчув цю надзвичайну атмосферу, свободу, проживав життя, яке проживали наші предки. Ми намагалися повністю реконструювати епоху в побуті, одязі, їжі, творчості і в думках. Наступного року я вже відвідав фестиваль в образі вікінга, хоча ще мало на цьому розумівся.
У 2018 році побував уже на 2 фестивалях — у Кам’янець-Подільському і Білгород-Дністровську, у 2019 році теж на двох. А в 2020-му, коли почався карантин, я відвідав 12 фестивалів за літо (деякі фестивалі проходять два рази на рік — авт.), планував ще міжнародні, але кордони були закриті. Жив в історичному шатрі, знявся в масовці до фільму «Легенди Стрия».
2020-й та 2021-й — найбільш активні фестивальні роки. Якщо називати всі відвідані мною фестивалі, то це Forpost family, ТуСтань, Ruthenica Medievalis, «Вовча гора», «Порохова вежа», «Стара фортеця», «Епоха героїв», «Білий бастіон», «Середньовічні мандри», Baneret fest, гра «Київська Русь — за тридев'ять земель», байкерські фестивалі — Motoplavni, Zebra fest, Moto-Forpost.
Моє хобі, історична реконструкція, поєднує кілька напрямків — відтворення матеріальної й духовної культури тієї або іншої історичної епохи й регіону, вивчення ремесл, історії. Це і туризм, і творчість, і спортивні й бойові турніри. Захоплення історичною реконструкцією дало мені можливість взяти участь в проєкті «Відвідайте мій дім». Після міжнародного фестивалю Ruthenica Medievalis 2021 в Старому замку Кам'янця-Подільського, мене запросили взяти участь в реаліті-шоу «Посетите мой дом».
— Чим вас захоплює саме епоха Середньовіччя?
— Епоха Середньовіччя сповнена загадок і вабить мене своєю натуральністю. Хоча це не лише романтика, замки, фортеці, могутні лицарі в обладунках. Ті часи були дуже важкими, це у фільмах показують, як все гарно і романтично. Уявіть собі неврожайний рік, коли не було технологій для поливу культур і для збереження врожаю, війни і загарбницькі набіги, коли у людей забирали все до останнього. Голод, хвороби, домінуюча роль релігії, страти людей без суду і слідства лише тому, що хтось назвав жінку відьмою.
А у нас все є — сучасні технології, можливість подорожувати, купити в магазині все, що подобається, звернутися за захистом до правоохоронних органів, навчатися.
Я не лише вивчаю епоху Середньовіччя, а живу нею і навіть хочу відчути певну важкість того життя, коли ти мусиш нарубати дров виготовленою власноруч сокирою, розпалити багаття і приготувати їжу, яку виростив або вполював. Коли ми приїжджаємо на фестиваль, то вживаємося в роль людини тієї епохи.
— Реконструкція — задоволення не з дешевих. Розкажи про костюми, шатер, у якому живеш під час фестивалів, поїздки. У яку суму це обходиться?
— Костюми виготовляю власноруч, тому що купити наближений до справжнього костюм коштує близько 20 тисяч гривень. Великий шатер обходиться у тисячу доларів, я собі його теж виготовив сам, вийшло всього 2000 гривень. Це не просто і не дешево, щоб більш-менш зрозуміти епоху і правильно виготовити все, що мені потрібно для її відтворення, у мене пішло 4 роки. Зараз відтворюю 9-11 століття, Русь, Скандинавію, і 14-15 століття — Середньовічну Європу. Тому що кожен фестиваль має свою епоху. Є мультиперіоди, коли можуть разом з’їхатися пірати, вікінги і козаки. Але мені більш цікаво, коли відтворений один період, це більш правильно. Що стосується поїздок, то часто подорожую автостопом з далекобійниками, ще жодного разу вони з мене грошей не взяли.
— У вас є власний підвал, подібний до кімнати середньовічного замку, розкажіть докладніше.
— Так, три роки тому ми переїхали до іншого будинку, мене підкупила близькість двох річок, траси, щоб мені було зручно подорожувати на фестивалі. Тут є свій двір, де я побудував історичний дерев’яний будиночок, поставив давній мангал, роблю меблі з дерева. У підвалі виготовляю різні побутові речі, це моя фортеця, запалюю свічки, відпочиваю, займаюся медитацією. На жаль, я не можу жити в місті, де є історична фортеця, тож зробив свою маленьку.
— Ви гарно представили місто Первомайськ у реаліті-шоу «Посетите мой дом», але учасники досить скептично поставилися до реалізації вашої мрії висадити дубовий гай.
— Моєю задачею було показати, що потрібно висаджувати дерева, і не важливо, на якій території. Це приклад збереження природи для наступних поколінь. Тому що мої конкуренти планують втілювати штучні недовговічні задуми, як-от: скейтмайданчик, парковка, лавочки, книги, а дубовий гай слугуватиме людям століттями. Тож я вважаю, у мене був найвдаліший екологічний проєкт. Після виходу програми я дізнався від своєї бабусі, що мій прадід садив дуби у Врадіївці. Дубовий гай довго називали на його честь. Чому саме дуби? Тому що це могутнє дерево, енергетично сильне, у багатьох народів його вважають найкрасивішим деревом, і до нього ставляться з пошаною і любов'ю. Планую зайнятися реалізацією проєкту, шукати інвесторів, територію, підключати громадськість. Взагалі маю кілька амбітних планів, і один з іних — розвиток історичної реконструкції у нашому місті.
— Ви закінчили музичні мистецькі заклади чи самі освоювали гітару і флейту?
— Музичної освіти я не маю, навчався 4 роки у ДЮЦНВ в оркестрі народних інструментів, моїм вчителем був Андрій Володимирович Скакун. Навчився грі на гітарі та балалайці, а флейту і піаніно освоював сам, було важкувато, бо флейту потрібно відчувати. У мене наразі дві флейти, одна — ручної роботи. Мій дідусь грав на гармошці, був самоучкою, можливо, щось передалося й мені.
— Розкажіть про гурт «Магніт світла» і над чим працюєте наразі.
— Гурту два роки, періодично виступали у місті, нас часто запрошували до Южноукраїнська, брали участь у двох фестивалях-конкурсах, у всеукраїнському конкурсі-фестивалі козацької пісні посіли І та ІІ місця. Наразі гурт діє, однак без мене: ми з Андрієм Нестеровим працюємо кожен самостійно над своїми проєктами. Я пишу пісні, у мене їх 150 у різних стилях на трьох мовах — українській, російській та білоруській. Білоруська мова мені подобається, тож я перекладав пісні з української на білоруську, а друзі-білоруси підправляли. Сам виконую пісні, кілька разів співав на мініконцертах. Останнім часом пишу ліричні пісні українською мовою. Є пісня про Первомайськ, була записана професійно, як музичний кліп, із залученням квадрокоптера в програмі «Посетите мой дом», в ефір не пішла, бо у програми обмежений час, а я за контрактом, на жаль, не можу забрати запис.
— Ви багато подорожуєте. Які міста України вже побачили?
— В середньому буваю 5-6 разів на рік в Одесі, Києві, 2 рази на рік відвідую Білгород-Дністровський, був у Миколаєві, Львові, Рівному, Кривому Розі, Кропивницькому, Тернополі, Умані, під Черкасами, в багатьох селах і селищах. Маю багато друзів в різних куточках країни. Для людини, яка подорожує, це важливо, є де зупинитися, з ким разом поїхати на фестиваль, буває, що друзі мене попутно забирають на своєму транспорті. Це спілкування, взаємодопомога, спільні інтереси і вподобання.
— Які фестивалі плануєте відвідати найближчим часом?
— Це буде фестиваль у середньовічному оборонному комплексі Тустань, у Львівській області, фестиваль у парку історичної реконструкції в Городищі Оствиця у місті Рівне на березі річки Усті, там пройде фестиваль історичних кораблів, які виточують самі реконструктори. Також планую поїхати на фестиваль середньовічної культури «Білий бастіон» у Білгород-Дністровському, Ruthenica Medievalis в Старому замку Кам'янця-Подільського.
— Якій літературі віддаєте перевагу?
— Читаю книги німецького філософа Фрідріха Ніцше, але частково, те, що мені цікаво, книги китайських філософів.
Фото: Фото з особистого архіву Едуарда Болгарина
— Що б ви порадили молоді, яка не знає, де і в чому себе реалізувати, сидить у гаджетах та жаліється на депресію?
— Перш за все, потрібно знайти людину чи групу людей, які займаються тим, що цікавить тебе, перелаштувати себе, піднятися з дивану і почати вести активне життя: подорожувати, бо це кращі ліки від депресії, вчитися чомусь новому, знаходити нові емоції. Я теж колись переживав такий період, був інертним, дивився телевізор, поки не зрозумів, що веду життя, подібне рослині. Своїм прикладом я хочу спонукати молодь перелаштуватися, змінюватися. Я фотографую природу скрізь, де буваю, і навіть у цьому знаходжу радість, душевний спокій і втіху. Хочу стати байкером і придбати собі мотоцикл. Ставте перед собою мету і сміливо до неї йдіть. Тільки так ви станете щасливою людиною.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал Гард.City — незалежного первомайського інтернет-видання. Підтримати нас можна по-різному: вподобайками 👍, поширенням 🔁 та коштами ❤️.
Вважаєте, що редакція заслужила? Перекиньте внесок на картку Приватбанку редакції — йдіть за посиланням на LiqPay (це безпечний та простий спосіб перекинути кошти). За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі ви стаєте учасником клубу шанувальників якісної журналістики і допомагаєте Первомайській громаді стати зрозумілішою для її мешканців та привабливішою для гостей.
