Наш земляк Олександр Свіріденко прокинувся знаменитим після участі у шоу «Голос країни». З юнаком нам вдалося поспілкувалися телефоном у невеличкому проміжку його вільного від військової служби часу і дізнатися про його захоплення музикою в дитинстві, навчання в музичному училищі, роботу у військовому оркестрі та найближчі плани. Про що дізналися — далі в інтерв’ю на Гард.City.
Олександру Свіріденку 20 років, народився і виріс у Первомайську в багатодітній родині. Згадує, що приблизно в п’ятирічному віці батьки помітили його інтерес до музики, Саша правильно відтворював мелодії, з цікавістю спостерігав за музикантами. Батько Сергій Володимирович свого часу самотужки освоїв гру на гітарі, закінчив музичну школу по класу кларнета, тож вирішив підтримати сина. Починалася музична практика юнака з трьох акордів.
Олександр Свіріденко: «У сім років батьки привели мене до музичної школи №2 Первомайська. Для мене натхненниками стали гітарист Володимир Черкаський і мій вчитель по класу гітари Олександр Яцинік, якому я завжди буду щиро вдячний. Коли я почув їхню гру на гітарі, то вирішив, що цей інструмент буде зі мною на все життя.
Під час навчання у музичній школі брав участь у різних музичних конкурсах, навіть колись виборов перше місце в обласному конкурсі. Після закінчення музичної школи ще рік навчався для себе, щоб удосконалити навички гри на гітарі, бо був упевнений, що вступатиму до музичного училища. Після закінчення 9-го класу гімназії вступив до Миколаївського фахового коледжу музичного мистецтва, який закінчив з відзнакою. Мені пощастило і з викладачами музичної школи, і з викладачами музичного училища. До речі, в училищі я їздив на різні музичні конкурси та фестивалі».
— Коли всерйоз зайнявся вокалом?
— У музичній школі я з викладачами вокалу не займався. Ходив на заняття хору, кілька разів співав на концертах. Чесно кажучи, я всерйоз вокалом взагалі не займався, просто любив співати під гітару. В училищі почав працювати над піснями, які подобалися. Для мене не важлива їхня кількість, мені важлива якість. Нехай це буде кілька пісень, але я над кожною працюю довго і наполегливо. Були проблеми з верхніми нотами, тож поставив собі завдання: відшукати в інтернеті інформацію про те, як розвинути вокальні здібності. Так і навчився.
— Ти пишеш пісні?
— Написав одну пісню російською, вона називається «Лица».
— Як ти потрапив до Військового оркестру 194-го понтонно-мостового полку Держспецтрансслужби МО України?
— Після закінчення училища я планував, що навчатимусь далі грі на електрогітарі або на звукорежисера. Але бюджетних місць у вузах не було, а у мене не було фінансових можливостей чи збережень оплачувати навчання за контрактом, тим більше, що захворів батько і я мав бути підтримкою для батьків, а не тягнути кошти з них. Так сталося, що моя однокурсниця з музичного училища Тамара Сторчак, з якою ми зараз разом працюємо в оркестрі, запропонувала приїхати до її колективу на прослуховування. Я в інтернеті переглянув їхні виступи, побачив, що це професійні музиканти, які об’їздили всю Україну, Європу, мені сподобалося. Поспілкувався з диригентом, мене послухали, запропонували підписати контракт на проходження служби в оркестрі, і я погодився. Так став частиною колективу, в якому 35 музикантів. Звичайно, довелося освоїти велику партію музичного матеріалу, було важкувато, але нічого, справився. В оркестрі я вже півтора роки.
— З оркестром ви дали вже більше 100 концертів, це величезна кількість. Розкажи про це докладніше.
— Військовий оркестр забезпечує музичний супровід військових ритуалів і церемоніалів, державних свят, парадів військ, проводить концерти для військовослужбовців. Ми об’їздили всю Україну, виступали на концертах до дня міст.
— Як виникла ідея взяти участь у другому випуску 12 сезону шоу «Голос країни» і скільки часу ви готувалися?
— Нашому диригенту сподобалася пісня гурту «Сальто назад» «О Мамо» і він поставив завдання її розучити. Ми буквально за 15 хвилин її розібрали і одразу провели репетиції. У нас все відбувається швидко й професійно, військова дисципліна, тому немає часу розслаблятися. Коли ми записали пісню, я поширив її на своїй сторінці в соцмережі, «тегнув» «Голос країни». Незабаром зі мною зв’язалися представники шоу і запропонували взяти участь у кастингу. Щоб потрапити на кастинг, потрібно подавати заявки, проходити певні процедури, у мене всього цього не було. Ми погодили дату, бо довелося підлаштовуватися під мою службу. Приїхав, було більше ста учасників, кожному давалося по три хвилини. Щоб зацікавити суддів, потрібно бути не лише професійним, а й оригінальним, це важливо. Після виконання пісні під гітару, яку я приготував, мене попросили виконати ще одну композицію. Так я потрапив на наступний етап «вибір наосліп», де було вирішено в супроводі оркестру виконувати вже знайому пісню «О Мамо». Свій виступ я присвятив військовим, які воюють на сході України.
— Твій вокал високо оцінили судді, ви вже обговорювали подальші плани і співпрацю з Надією Дорофєєвою?
— Я жартома запитав Надію Дорофєєву, чи дійсно її слово має вагу і чи я можу розраховувати на виконання обіцянки. Вона відповіла: «Так, звісно». Думаю, коли закінчиться сезон «Голосу країни», тоді можна буде про щось говорити.
— Як воно — стати відомим на всю країну за один день? Твої відчуття?
— Ще не встиг відчути, бо повернувся вночі з Києва, а зранку на службу, бо робота є робота. Правда, мене впізнали в потязі.
— Що у найближчих творчих планах вашого оркестру?
— Ми цього місяця готуємося до поїздки у Францію, на фестиваль у місті Chalon-sur-saone. Ми будемо показувати дефіле і концертну програму. Це буде мій перший виїзд за кордон. На жаль, дві поїздки зірвалися у зв’язку з карантином. А взагалі наш оркестр брав участь в 30 різноманітних фестивалях в європейських країнах і вважається кращим оркестром з музичного дефіле.
День міста у ЧортковіФото: Інстаграм Олександра Свіріденка
— Ми б були дуже раді побачити виступ вашого оркестру в Первомайську.
— Розумієте, це не від мене залежить. Якщо керівництво міста узгодить це питання з нашим військовим керівництвом, то можливий наш виступ, наприклад, на День міста Первомайська. Я був би радий.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал Гард.City — незалежного первомайського інтернет-видання. Підтримати нас можна по-різному: вподобайками 👍, поширенням 🔁 та коштами ❤️.
Вважаєте, що редакція заслужила? Перекиньте внесок на картку Приватбанку редакції — йдіть за посиланням на LiqPay (це безпечний та простий спосіб перекинути кошти). За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі ви стаєте учасником клубу шанувальників якісної журналістики і допомагаєте Первомайській громаді стати зрозумілішою для її мешканців та привабливішою для гостей.
