«Перемагаємо не завдяки, а всупереч», — про стан дитячого волейболу в Первомайську та області розповідає тренер-викладач волейболу дитячо-юнацької спортивної школи Віктор Миколайович Жуматій.

Про спортивну школу: завдання та реальність

— Завдання спортивної школи, насамперед, — підготовка спортсменів: розрядників, збірників міста, області, України. Оздоровлення — то вже супутнє. А у нас зараз навпаки: ми займаємось оздоровленням, а не підготовкою спортсменів. Чому? Бо щоб підготувати спортсмена, потрібно в нього вкладати кошти. Люди це роблять, вкладаються, бо, по-перше, це імідж. Імідж міста, імідж області, імідж держави.

По-друге, якщо виховувати спортсменів, то це дуже гарний приклад. Коли діти дивляться змагання по телебаченню та хтось став чемпіоном, для них це далеко, здається недосяжним.

А коли ці чемпіони живуть з ними в одному під'їзді, вчаться з ними в одному класі, це вже не так недосяжно

Це вже значить: можна йти та тренуватись і бути таким же сильним та спритним. І тоді діти більш масово підуть в спортивну школу. Ми їх заберемо з вулиці, зменшаться проблеми із наркоманією, злочинністю, заберемо їх від цих гаджетів, телефонів. Але для цього потрібні кошти.

Про фінансування

— На сьогоднішній день, цьогоріч виділено коштів на спортивну школу — я маю на увазі, на змагання, на геть все, — чи то 10, чи то 15 тисяч гривень. Це на сім відділень, на 500 учнів, які займаються сьогодні в школі.

Спортивна школа наразі не має тренажерного залу. Це взагалі нонсенс: без тренажерного залу готувати спортсменів. У нас немає спеціальних тренажерів у відділенні волейболу. Ми самі робимо, що можемо. А існують же спеціальні тренажери, які допомагають більш якісно та швидко готувати дітей. Хоча б один тренажерний зал на всю спортивну школу! Тим часом в кращих спортивних школах навіть є система відеоповторів. Стоять камери, дитина зробила вправу, підійшла до монітора, де відбувається відтворення із затримкою 8-10 секунд, та подивилася, як вона ту вправу зробила. Ми ж працюємо в кустарних умовах, і на всі звернення (а я вже шість років працюю в Первомайській ДЮСШ) — одна відмова: немає коштів. У нас чотири групу дівчат, а ігрова форма є тільки на 2 групи. Інші дві групи на змагання їздити практично не мають змоги, тому що немає форми. Така ж ситуація і з хлопцями.

Хочу сказати, що ми зверталися до обласних, місцевих депутатів за допомогою, до міського голови, і сьогодні нас вже слухають, виділили кошти для участі наших дівчат в чемпіонаті України. Якщо так піде далі, може, ситуація зрушиться з місця.

Фото: фейсбук Віктора Жуматія

Про колег з міст України

— Візьмемо за приклад Балту. Невеликий населений пункт, де немає навіть промисловості. Але вони приділяють спорту увагу та нині відомі на всю Україну. Якщо вони можуть, то чому й ми не можемо?

У Балті є спорткомплекс, багато відділень: теніс, велосипеди, футбол, баскетбол, боротьба, волейбол. Два роки тому їхня волейбольна команда приїздила до нас, грали з ними на рівних. Вони тоді готувалися в першу лігу заявлятися. Вони зіграли першу лігу, виграли і в цьому році вже грають у вищій лізі.

Знову ж таки, два року тому ми грали з миколаївською командою «Южанка» теж абсолютно на рівних. Зараз і вони грають у вищій лізі. Там троє дівчат, які закінчили нашу школу та поїхали в Миколаїв.

Ще один приклад — Нова Каховка. Там родина ентуазіастів-тренерів, які і пляжним волейболом займаються, і класичним. Також у місті Стрий Львівської області зараз розвивається волейбол. Це все невеликі міста, але там є фанати, ентузіасти плюс розуміння, допомога місцевої влади. Там волейбол розвивається.

Про те, що Первомайськ — волейбольне місто

— 1946 рік. Країна після війни. Тоді було набагато важче, ніж зараз. Але ухвалили рішення створити в Первомайську спортивну школу. Тому що керівництво розуміло: здорова нація — це сильна країна. Тому й кошти виділяли. Тож зараз треба звернути більше уваги на спорт в Первомайську, і волейбол в тому числі.

Волейбол в Первомайську має дуже великі традиції. Серед вихованців є чемпіони світу, чемпіони Європи, фіналісти Ліги чемпіонів, два срібні призери Всесвітньої Універсіади, заслужені майстри спорту міжнародного класу, є навіть заслужені тренери. Це все вихованці нашої школи

Я вже згадував, що за останні два роки ми делегували трьох дівчат у команди вищої ліги («Южанка», «Миколаїв»), а ще один із наших вихованців грає у вищій лізі ХПІ.

Ми можемо готувати дітей на рівні команд майстрів. Але проблема в тому, що ми дуже рідко виїздимо на змагання.

Про залучення дітей

— Дуже велика проблема — залучення дітей. Спортивна школа знаходиться в центрі, і діставатися з таких районів, як Коротченка, ПМК, «Фрегат» досить складно. Ми набираємо дітей з 4-5 класу, і батьки їх самих не відпускають, бо немає нормального сполучення. Наприклад, до 12-ї школи о третій дня підійшов автобус, діти поїхали додому, залишатися в центрі та їхати пізніше вони не можуть.

Коли я прийшов сюди, перший рік була проблема з набором дітей. Довелося агітувати, їздити по школах, розказувати. Коли питав дитину,відбувалися такі діалоги:

— Давай будеш іти займатися волейболом?

— Ні, не хочу.

— А чого?

— Я не люблю волейбол.

— А ти взагалі знаєш, що таке волейбол?

— Знаю: м'яч через сітку кидати.

А волейбол — то одна з найцікавіших, найдинамічніших, але й найскладніших ігор!

Волейбол — то набагато важче, ніж баскетбол, ніж футбол. А чому? Тому, що в нас дефіцит часу для ухвалення рішень. Не можна ловити м'яч в руки та думати, що з ним далі робити. Всі елементи потрібно доводити до автоматизму. Поки м'яч летить, руки-ноги вже самі роблять те, що потрібно. Для цього треба багато часу, багато зусиль. Тому вчителі фізкультури в школах не дуже хочуть волейболом займатися. Бо це клопітка справа. От в 15-й школі — там працюють, приділяють увагу. Коли ми беремо звідти дітей — краса, вони приходять вже з певним технічним багажем. Також в гімназії, зараз це вже ліцей «Лідер», в 16-й школі, в 1-й школі. Це ті школи, де вчителі непогано готують дітей. З цими дітками легше працювати.

А інші не знають, що таке волейбол. Тому ми пішли іншим шляхом. Якщо вони не мають уявлення, що таке волейбол, треба їм показати. Ми зробили експеримент: влаштували в 16-й школі відкрите тренування. Одразу після цього діти вишикувалися: «Я хочу записатися! І я хочу!» Тоді в ліцеї «Лідер» провели такі змагання, і теж діти пішли. Зараз карантин заважає їздити по школах. Але як діти побачили, що таке волейбол, — їм вже цікаво!

Про створення волейбольного клубу

— Виходячи з того, що я вже сказав, виникла ідея створення волейбольного клубу в Первомайську. На сьогодні де-факто він вже є, а де-юре поки що не існує. Чому? Тому що треба зареєструвати статут клубу.

Поки що це жіночий волейбольний клуб, де тренуються наші старші дівчата. Ми зробили збірну команду, спочатку то були Первомайськ, Кінецьпіль і Мигія. Потім Мигія перестала займатися. Команда називається «Гіпаніс ДЮСШ». Гіпаніс — то стародавня назва Південного Бугу.

Зверталися до депутатів обласної ради з приводу організації волейбольного клубу, але допомоги не отримали. Потрібна допомога юриста, щоб затвердити статут клубу, тоді легше співпрацювати зі спонсорами, меценатами.

Волейбольна команда ДЮСШВолейбольна команда ДЮСШФото: фейсбук Віктора Жуматія

Про плани на майбутнє

— Хочемо розпочати з дитячої ліги (чемпіонат України) в цьому році, якщо карантин не завадить. Набратися досвіду, а вже наступного року спробувати заявитися в першу лігу чемпіонату України, вже серед дорослих. Якраз дівчата трохи підростуть, бо зараз у нас в основному 9-й — 10-й класи. Далі було б добре, щоб вони вступали до навчальних закладів у Первомайську, залишалися тут, щоб це була вже доросла команда.

Про спортивні зали

— Ще одна проблема, яка є у спортивній школі та у відділені волейболу зокрема, — це спортивні зали. Нас вісім груп і ми не вміщаємося в один зал. Проводимо заняття в 11-й школі, в Кінецьпільській школі. У футболістів наших взагалі один зал, а груп дуже багато, і взимку вони там не вміщаються. В нас дуже сильна команда футзалістів, і не одна. Раніше вони займалися на «Фрегаті», але там дуже холодний зал, який не опалюється. Тож тепер вони їздять в Южноукраїнськ, у спортивний комплекс «Олімп», щоб взяти участь у змаганнях. У Первомайську немає такого залу, де можна прийняти тур чемпіонату України, бо зал не відповідає вимогам. Розмір не відповідає, освітлення не відповідає, навіть немає туалету, немає води, немає душу. От як зал був збудований на початку 1960-х років, в такому вигляді він зараз і є.

Тому сьогодні треба вирішувати питання з будівництвом великого залу, де можна було б проводити змагання та розвантажити наші зали. Я точної інформації не маю, але, за словами нашого директора Станіслава Віталійовича Паламарчука, міський голова Олег Михайлович Демченко цим питанням вже зайнявся. Якщо це так — дай йому Бог здоров'я. Це дуже класно, якщо в місті буде сучасний звал. Не тільки для спортсменів, але й для глядачів. Коли ми проводили першість міста, прийшло дуже багато глядачів. І нам незручно змагання проводити, і глядачам незручно.

Не хочу сказати, що взагалі нічого не робиться. Робиться: майданчик нам зробили футбольний, ремонт в футбольному та тенісному залі. Але цього недостатньо.

Фото: архів Гард.City

Про співпрацю з обласною Федерацією

— Я з 1984-го року працюю в цій системі, і Федерація зовсім не звертає уваги на розвиток волейболу в регіоні. У них є миколаївська команда вищої ліги («Южанка»), є училище фізкультури, от там вони волейбол і розвивають. Ми навіть досі не знаємо, яке там керівництво. Ні допомоги, ні уваги ми не відчуваємо абсолютно. По лінії Федерації з 1984-го року не організовано жодних дитячих змагань. Змагання проводить обласне управління освіти. Першість області раз на рік вони проводять. А між тим, питання розвитку волейболу — це завдання обласної Федерації. У Вінницькій області, наприклад, Федерація проводить дитячу лігу серед хлопців, дівчат у п'яти вікових категоріях. Потім, на базі цього вони відбирають збірні команди, призначають тренерів, і потім ті збірні їдуть на чемпіонати України.

А в нас цього не роблять, хоча для того, щоб провести змагання, коштів великих не треба, а треба велике бажання. Це я можу сказати на 100 відсотків: у нас нещодавно провели турнір. Кубки, грамоти, медалі — то невеликі кошти. Просто треба мати бажання.

Хочу подякувати тим, хто нам допомагає:

— Євген Дирдін слухає, допомагав та допомагає. Тимур Глушко допомагав формою для старших дівчат. Олег Демченко вислухав та виділив кошти на участь у дитячій лізі чемпіонату України.

Також звертаюся до небайдужих підприємців, бізнесменів. Якщо вам цікаво, якщо є бажання, будемо раді будь-якій допомозі: навіть лампочками (бо в залі темно), м'ячами, тренажерами, формою.

Коли розказуємо людям, в яких умовах тренуємося, вони кажуть: «Як ви досягли таких результатів, якщо нема того, того і того?» Тож наразі ми досягаємо результатів скоріше всупереч, ніж завдяки. І, як я вже говорив, займаємося скоріше не підготовкою спортсменів, а оздоровленням та руховою активністю.

Ми можемо набагато більше, ми можемо набагато краще, ми можемо набагато якісніше. Але нам потрібна допомога

Тоді ми зможемо мати свою волейбольну команду, не тільки жіночу, але й чоловічу, всеукраїнського рівня. В Первомайськ приїздитимуть команди високого рівня. А це і глядачам цікаво, і найголовніше — приклад для дітей.

Читайте також: В Первомайську відбувся міжобласний волейбольний турнір. Привітаймо переможців!

Читайте також: Найстарший гравець Первомайської волейбольної команди ветеранів відзначив 85-річчя

Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал Гард.City — незалежного первомайського інтернет-видання. Якщо вам сподобався цей текст, пропонуємо підтримати нас внеском. За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі, ви підтримаєте роботу редакції та допоможете робити Первомайськ і район зрозумілішим для містян та привабливішим для гостей.

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися