За кожним професійним вибором — своя історія. У переддень Дня Національної поліції України Гард.City спілкувався із заступником начальника Первомайського районного відділу поліції ГУНП в Миколаївській області Олександром Нетребою. Кореспондентка дізналася, чому він обрав саме цю професію, які виклики стоять сьогодні перед поліцейськими. Про реформу, особисту витримку, родину, найважчі робочі моменти, попри які вдається зберегти себе у професії, професійні забобони, кумедні ситуації та інше— далі в інтерв’ю.
«Було цікаво брати участь в процесі реформування і переходу від міліції до поліції»
— Олександре Івановичу, розкажіть про себе. Звідки родом? Яку маєте освіту? Чи були ваші батьки пов’язані з цією небезпечною, але водночас необхідною професією?
— Я народився в Помічній Кіровоградської області, там закінчив школу №3. Професії батьків не пов'язані з правоохоронною діяльністю, я перший в сім'ї, хто став правоохоронцем. Закінчив Кіровоградський інститут регіонального управління та економіки, потім факультет права у Миколаївському університеті кораблебудування ім. Адмірала Макарова. Трудову діяльність почав не відразу. Після навчання служив у Збройних Силах України в Балаклії Харківської області командиром відділення пожежної частини. Це був цікавий досвід в плані того, що ти молодий, а тобі вже довірили хоч маленький, та все ж таки колектив з чотирьох підлеглих, тож потрібно було навчитися співпрацювати з людьми, знаходити спільну мову. Звідти почалася моя практика роботи з колективом.
Олександр Іванович Нетреба
Служба була цікава — практичні відпрацювання, виїзди на місця пожежогасіння, подача води, бойові розгортання, взаємодія з нічним підрозділом. Під час служби зрозумів, що мені подобається системність у роботі, коли є командир, є чіткі завдання, алгоритм їх вирішення, тож вирішив у подальшому проходити службу в силових структурах.
Після повернення, маючи юридичну освіту, звернувся до тодішнього лінійного відділу міліції (зараз його вже не існує) на станції Помічна. Мене направили на навчання до Одеси, після завершення курсів був призначений на посаду міліціонера постової служби лінійного відділу на станції Помічна. Робота полягала в тому, що міліціонер заступав на патрулювання залізничного вокзалу, де за добу проходили 34 поїзди. І кожен потрібно було відпрацювати на предмет виявлення правопорушників, забезпечити охорону громадського порядку, спілкуватися з начальниками поїздів, обмінюватися інформацією та взаємодіяти з диспетчерами та начальниками станцій. Отримав важливий досвід, який допоміг мені у подальшій роботі. Потім був призначений у цьому ж відділі на офіцерську посаду старшого інспектора з режимно-секретного органу, працював з носіями секретної інформації, оформляв документи, було дуже багато відряджень до Миколаєва, Кіровограда, Дніпропетровська. Все це дало змогу набути корисного досвіду саме із взаємодії з іншими структурними підрозділами — режимно-секретним, патрульно-постовим, так доріс до офіцерського звання.
Під час навчався в Одесі познайомився із своєю майбутньою дружиною Іриною, вона мешканка Первомайська. Коли ми створили сім’ю, вирішив перевестися з одного підрозділу до іншого. Прийшов до тоді ще Первомайського міського відділу міліції з обслуговування міста Первомайська та Первомайського району і перша моя посада у ньому в 2008 році — інспектор-черговий селищного відділення міліції, який забезпечував роботу ізолятору тимчасового тримання. Це робота із спецконтингентом, добові чергування, поміщення спецконтингенту до камер тимчасового тримання. Здобув досвід спілкування із специфічним елементом, який вже скоїв злочин або знаходився під підозрою.
Важливо було правильно виставити модель поведінки з особою, навіть якщо вона затятий злочинець, вміти тримати дистанцію, показувати свою чітку позицію, що ти черговий, і ти тут старший.
Невдовзі був призначений начальником чергової частини Первомайського міського відділу міліції. Знадобився набутий досвід на попередніх посадах, на службі у Збройних Силах, у тому числі при взаємодії з колективом, що дало змогу на рівних спілкуватися з людьми, адже у підпорядкуванні було 12 працівників чергової частини. Думаю, це дало свій позитивний результат, наша чергова частина була однією з найкращих в області. Суттєвих недоліків у роботі не було. Колектив був дружний, незважаючи на те, що різниця у віці в мене з моїми колегами була до 10 років, однак ми завжди могли знайти спільну мову і продуктивно працювати.
Після реформи міліції і переходу до Національної поліції мені запропоновали посаду начальника сектору кадрового забезпечення Первомайського відділу поліції. Ми успішно всім колективом пройшли атестацію, колектив вдалося зберегти. У цьому році я був призначений на посаду заступника начальника відділу поліції, у мої повноваження входить робота з кадровим підрозділом і сектор матеріального забезпечення. Це дуже серйозна посада, відповідальна, ти розумієш, що за тобою — великий колектив, у нас на сьогоднішній день 263 працівника. Кожен — індивідуальність, у кожного свої проблеми, сім'я, якісь важливі питання, які потрібно вирішувати.
Мені було цікаво брати участь в процесі реформування і переходу від міліції до поліції. Ми успішно пройшли всі його етапи і реалізуємо ті завдання, які ставилися перед нами Національною поліцією та Міністерством внутрішніх справ України, а це і створення секторів реагування патрульної поліції, і організація роботи дільничних офіцерів громад. Активно співпрацюємо з органами місцевого самоврядування, беремо участь у створенні Комплексної програми по боротьбі із злочинністю, Комплексної програми «Поліцейський офіцер громади», в яких прописуємо наші завдання, щоб громада бачила, що поліція не стоїть на місці. Час іде, лише змінюючи себе та удосконалюючи свою професійну майстерність, ми можемо розраховувати на довіру людей. Ми намагаємось організувати свою роботу відповідно до вимог громади, тому що кожна людина, кожен член громади має найголовнішу потребу — відчувати свою захищеність, захищеність своєї родини.
Звичайно, не все гладко в роботі, є деякі недоліки, але громадяни мають розуміти, що поліцейський — це теж людина, навантаження дуже велике, можлива нестриманість, але ми адекватно на це реагуємо, вживаємо заходи і проводимо бесіди, також у відділі працює психологічна служба підтримки для співробітників.
Наш колектив заслуговує на відзначення з боку керівництва, місцевої влади та громади. Ми були присутні на комісії по боротьбі зі злочинністю, де наш керівник доповідав про результати роботи, порівнюючи з минулими роками, тож було приємно, що результати значно покращились. Як приклад, остання гучна справа затримання угруповання, яке займалося збутом наркотичних речовин.
Головний лозунг програми «Поліцейський офіцер громади» — «Я тут»
Керівний склад відділу поліції повністю оновлений, всі заступники і керівник — це нові люди, перед призначенням пройшли навчання у Києві і приїхали з багажем знань і ясною картиною, куди направлене реформування Нацполіції. Ми зрозуміли, що у нас попереду багато роботи, але вона цікава. І найперше, як я вже говорив, — це створення безпекового простору на території громади, коли поліцейський офіцер постійно, 24 години на добу 7 днів на тиждень знаходиться на території, на зв’язку, реагує на повідомлення громадян, правопорушення не залишаються без розгляду, а покарання незворотні. Головний лозунг програми «Поліцейський офіцер громади» — «Я тут», що дає змогу співпрацювати з представниками влади, жителями громади, вчасно реагувати на правопорушення, проводити рейди, профілактичні заходи у школах.
Ще один цікавий момент — створення й функціонування програми Gustody Records. Це зарубіжний досвід роботи з громадянами, направлений на забезпечення прав відвідувачів та затриманих осіб.
Всі дії, які будуть відбуватися у відділенні поліції з особою, фіксуватимуться на відео та аудіореєстратори. Це гарантія того, що права людини будуть збережені, і певна гарантія для поліцейського, що його права також будуть захищені від звинувачень у протиправних діях. Також в цю систему органічно вливається робота центру вторинно-правової допомоги, тобто особі, яка затримуються і доставляється до відділу, державою надаються послуги адвоката. Все це у комплексі — відеофіксація плюс вторинна правова допомога плюс належні умови для перебування особи в окремих приміщеннях без приниження честі і гідності затриманого, плюс якісні послуги поліцейських, кардинально змінять ставлення громади до роботи поліції. 30 червня на позачерговій сесії міської ради ми представили зміни до Комплексної програми по боротьбі із злочинністю і внесли пункт фінансування технічної сторони програми Gustody Records, тому що обладнання дорого коштує, але все це робиться для мешканців громади, тож маємо підтримку у цьому питання з боку міського голови і депутатів.
— Який у вас загальний стаж роботи у правоохоронній системі? Як ставиться родина до вашої роботи?
— Загальний стаж — 16 років. Щодо родини, то мені дуже пощастило, адже дружина — колишній слідчий, тому з розумінням ставиться до моєї роботи, знає, що таке затриматися, працювати у вихідні, нічні виклики, і я їй дуже вдячний. Спокійний, що в родині є надійний тил, який підтримує мене, тож я можу якісно виконувати свої обов’язки. Батьки дружини і мої пишаються нами, на жаль, не вистачає часу відвідати їх зайвий раз, тож чекаю на відпустку. У нас є десятирічна донька, мені цікаво спілкуватися з нею, зараз молодь дуже розвинута, тож потрібно бути в одному руслі, не відставати. Доньку приваблює моя робота, вона розпитує про неї, але не хочу нав’язувати свою професію, донька творча натура, емоційна, дуже гарно малює. Дуже люблю і доньку, і дружину, пишаюся своєю родиною.
— Стати поліцейським — це мрія з дитинства чи збіг обставин?
— Як говорила моя вчителька, в мене дуже загострене відчуття справедливості, завжди був старостою класу, захищав слабших, згуртовував наших хлопців, виріс на фільмі «Три мушкетери», де один за всіх і всі за одного, тож можна сказати — мрія дитинства.
«Коли ти професіонал і знаєш, як виконати те чи інше завдання, тобі не важко»
— Що найважче у вашій роботі? Як витримуєте напружений графік?
— Одним із найперших на роботу приходжу я, близько 7-ї години вже на робочому місці. Передивляюся добове зведення, спілкуюся з працівниками чергової частини, це звичка ще з минулої посади, яка допомагає плавно перейти в ритм робочого дня і бути в курсі тих подій, які відбулися за добу. Організм вже налаштований на підйом о 5-й. Коли є система у роботі і немає хаосу, то все встигаєш і все виходить. Найважче, це коли ти не виконуєш свої службові обов’язки. А коли ти професіонал і знаєш, як виконати те чи інше завдання, тобі не важко. У нас не такі часті фізичні навантаження, більше психологічні — спілкування з підобліковим елементом, виїзди на місце пригод, де доводиться бачити людське горе.
Я часто бачу, коли група приїздить із важких випадків і хлопці сідають на лавку і мовчки сидять 10-15 хвилин. У кожного родина, сім’я, всі розуміють людські трагедії.
Ще однією нелегкою стороною нашої професії є недостатній час для родини. Приходиш із зміни, а дитині потрібно з математикою допомогти, щось почитати чи навіть погуляти разом із дітьми як батькові, а ти не встигаєш приділити час дитині, яка росте, тож розумієш, що десь недопрацьовуєш і страждає родина.
При спілкуванні з молоддю чи курсантами я завжди кажу, що важкого в роботі немає нічого, коли ти сказав собі: я хочу, я можу. Коли бажання сходиться із твоїми знаннями, то важко не буде. Ми такий правовий орган, який діє в певних рамках, тож суб’єктивності або вільного трактування норм права бути не може, нас навчали для того, щоб ми діяли правильно, в рамках закону, не переходили на чиюсь сторону, зберігали нейтралітет. Наше завдання — все визначити, розвести сторони, дати правильну кваліфікацію, допомогти, припинити правопорушення, а далі вступає в роботу судова система, яка визначає міру вини людини та покарання.
«Людина звикає до всього, і вже у наступні виклики ти чітко розумієш, що з тебе вимагається»
— Який випадок у вашій роботі врізався у пам’ять на все життя?
— Це мої перші виїзди у якості члена слідчо-оперативної групи лінійного відділу. Доводилося виїздити на місця пригод, коли людину збивав потяг. Це страшна картина, а нам потрібно було все описувати і проводити слідчі заходи. Намагався абстрагуватися за порадами старших колег, але вистачало ненадовго. Після повернення ще деякий час криваві картини стояли перед очима. Але людина звикає до всього, і вже у наступні виклики ти чітко розумієш, що з тебе вимагається, що ти повинен дослідити, на які моменти звернути увагу для того, щоб прояснити картину обставин — чому так сталося, чи не було кримінального правопорушення, або дій зі сторони інших осіб, які призвели до трагедії. Я розумів, що це моє найголовніше завдання. Працюючи тут, у Первомайському відділі поліції, навіть нещодавно був випадок агресивного поводження правопорушника, сімейного насильника у стані алкогольного сп’яніння, який володів прийомами рукопашного бою. Довелося вночі 2 години спілкуватися з ним, заспокоювати, знаходити підхід і спільну мову. Але важко, коли агресія направлена у твій бік і твоїх колег. У таких загрозливих життю чи здоров’ю оточуючих ситуаціях, звичайно, доводиться застосовувати поліцейські заходи примусу — кайданки, перцевий балончик чи кийок. Дуже добре, якщо вдається уникати цього.
— У вас відповідальна та серйозна робота, але — чи відбуваються кумедні чи незвичайні ситуації?
— Бувають, звичайно, як у всіх. То колесо спустило на дорозі, то перцевий балончик розрядився в машині, бо мимоволі людина сіла на нього і на виїзд поліцейські приїхали плачучи, але це життя.
— Чи були у вас ситуації, коли існувала загроза життю?
— Ні, прямої загрози не було, але доводилось виконувати ризиковані завдання, наприклад, залізти по залізній драбині, вночі, без страховки, до квартири. Зараз би не ризикнув. Кожну ситуацію не можна передбачити. Наша професія пов’язана з ризиком для життя, всі це усвідомлюють, але ми знали, куди йшли. Наприклад, минулого року наші хлопці наздоганяли правопорушника, який мало не скоїв ДТП, і тільки їх професійні дії запобігли трагедії.
«Найпоширенішими злочинами у Первомайську наразі є розповсюдження наркотиків, так звані закладки»
— З якими злочинами у Первомайську найчастіше доводиться мати справу?
— Напевно найпоширенішими злочинами у Первомайську наразі є розповсюдження наркотиків, так звані закладки. Часто на територіях, де гуляють дітки, знаходять пакетики з наркотичною речовиною. За півроку у нас позитивна динаміка в цьому напрямку, ми майже в 2 рази збільшили кількість оголошених підозр по даному факту і вилучили багато наркотичних речовин, припинили діяльність злочинних угруповань, які цим займались. Але сучасні способи розповсюдження: інтернет, соціальні мережі, ускладнюють роботу правоохоронцям. Наркоманія — біда нашого часу, яка негативно впливає і вбиває наше молоде покоління. Саме тому на противагу злочинцям на базі вузів створено факультети кібербезпеки. В управління боротьби з незаконним обігом наркотиків, який в цьому році було створено, набраний штат робітників, позитивні результати є, але будуть ще кращі.
«Середній вік нашого колективу 30-32 роки»
— Молоді кадри. Як працюєте над їх залученням?
— На профорієнтаційних заходах у школах я розповідаю про нашу службу випускникам 9 та 11 класів. Така робота дає позитивний ефект. Дізнаємося, чим живе сучасна молодь, знаходимо підходи до неї. Відповідно до договору на базі нашого відділу проходять стажування студенти університету кораблебудування. Ми їх залучаємо до виконання маленьких завдань, звісно, не пов’язаних із секретною інформацією чи відповідальною роботою, але ми розуміємо, що це наша завтрашня зміна. Молода людина, вийшовши з наших стін, спілкується з однолітками, батьками, родичами, розповідає, що була на стажуванні, гарно провела час, отримала знання, відповіді на свої питання.
Ми щороку направляємо у вузи від 16 до 25 курсантів, за цей рік — 50 курсантів, колектив постійно оновлюється, тому й проблем з кадрами у нас немає. Середній вік нашого колективу 30-32 роки, одиниці мають вік за 40-45, ми молодий колектив.
— Дуже часто можна почути про захмарні зарплати поліцейських. Скільки отримують молоді спеціалісти й досвідчені поліцейські?
— Якщо брати молодого спеціаліста, то це 12 тисяч грн. Далі йдуть поліцейські секторів реагування із зарплатою 13-13,5 тисяч грн, щодо офіцерського складу, то це від 14 тисяч до 15 тисяч грн, вище керівництво — 17-18 тисяч грн.
У міністерстві занепокоєні такою зарплатою, тому що, наприклад, суд, прокуратура, мають у 2, а то й у 4 рази більшу, маючи менше навантаження, ця проблема неодноразово піднімалася. Ми не скаржимося, бо йшли не за зарплатами, а за покликом душі, це був усвідомлений вибір кожного.
«Ти стаєш універсальним солдатом і вмієш робити все»
— Ви не розчарувалися у професії?
— Ні, сама професія дуже цікава, ти стаєш універсальним солдатом і вмієш робити все: зшити журнал, намалювати схему, скласти план, написати програму, знешкодити правопорушника, ти і солдат, і психолог, який володіє зброєю.
— Як підтримуєте фізичну форму?
— У нас є спортзал, який ми модернізуємо, додаються нові тренажери, спецобладнання, особисто маю тренажер у кабінеті на підвіконні, тому віджимаюсь у вільну хвилину.
— Чи дивитеся серіали про поліцейських?
— Ні, серіали не дивлюся, у вільний час полюбляю читати вголос з дитиною, люблю фантастику, перечитали всю серію про Гаррі Поттера, виготовляли та розфарбовували з донькою чарівні палички, читали в ролях. В дитинстві любив книги Кіра Буличова. Чому фантастику? Бо маєш змогу спостерігати, як вона стає реальністю. Все те, що описував Жуль Верн в пригодницьких романах, вже відбулось. Полюбив книги у класі 6-7-му. Я не дуже грамотно писав, тож вчитель порадив більше читати. Прочитав всі цікаві мені книжки, в тому числі про індіанців, і моя грамотність та володіння українською мовою стали на гарному рівні.
— Як ви відпочиваєте, чи маєте хобі?
— В дитинстві любив рибалку, а зараз, за браком часу, буваю на ній зрідка. Полюбляю активний відпочинок — кататися на велосипеді по місцевості, де менше машин. Після робочого дня це дуже допомагає розрядити напругу, катаюсь уже 4 роки.
— У вас є професійні прикмети чи забобони?
— Ніколи не бажати удачі, особливо під час чергувань, краще говорити: «З Богом». Це набагато тепліше, мені так завжди говорить моя родина.
— Що б ви побажали своїм колегам напередодні свята?
— Побажав би, щоб кожен із них провів це свято з родиною, поспілкувався з близькими, батьками, виділив цей час для себе. Бажаю бути взірцем для родини, друзів, громади, виваженого, спокійного підходу до робити. Міцного здоров’я, родинного тепла та мирного неба.
Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал Гард.City — незалежного первомайського інтернет-видання. Якщо вам сподобався цей текст, пропонуємо підтримати нас внеском. За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі, ви підтримаєте роботу редакції та допоможете робити Первомайськ і район зрозумілішим для містян та привабливішим для гостей.
