15 травня у Вознесенську відбувся веломарафон «Соколині перегони — 2021». Змагання зібрали 210 учасників, з них семеро — первомайців, серед яких і журналістка Гард.City. Про особисті враження варто написати окремо, бо то ціла історія, а поки що — трошки про змагання в цілому.
Понад 70 кілометрів траси: асфальти, ґрунтовки, бруківки, трейли — стежинки поміж лісу, затяжні підйоми та круті спуски і, звісно ж, мости та місточки, побудовані спеціально для перегонів — ось у двох словах про «Соколині».
Траса дуже різноманітна та прокладена по настільки мальовничих місцях, що неможливо втриматись та не фотографувати, навіть розуміючи, що на ці зупинки витрачаєш час. Добре, що організатори подбали про те та цьогоріч виділили окрему категорію «Зухвалі та амбітні». Учасники з цієї категорії не були обмежені в часі та маршруті, тобто могли самі обирати: як, де та скільки їхати. Тому видалася нагода покататися для задоволення, перевірки своїх сил та гарного фоторепортажу.
Цього року маршрут було подовжено (порівняно із 2019-м — замість 55-ти аж 79 км). До великого кола через Вознесенськ і Таборівку додався гак через мальовниче село Прибужани, а на маршруті чекало чимало цікавих «фішок». Видно, що організатори готувалися до змагань зі смаком і з вогником. Чого лише варті контрнахили та місток довкола ротонди, а також місточки через річку! Була ще одна амбітна ідея — понтонна переправа через Південний Буг. Але цього разу «приборкати річку» не вдалось. Втім, завжди варто залишати щось на наступний раз.
Хоча деякі учасники говорили, що якість розмітки бажає кращого, а дехто навіть трошки заблукав, видно, що до розмітки докладали зусиль. На трасі були намальовані білі стрілки у напрямку руху, неправильні дороги відмежовані тією ж білою фарбою, де-не-де на деревах — позначки зі стрілками. Але дійсно, можна було намалювати ті стрілки частіше. Та слід відзначити, що, окрім розмітки, на всіх непевних чи небезпечних місцях дороги стояли волонтери та завчасно попереджали спортсменів про крутий спуск чи раптовий поворот.
Також у кількох місцях маршруту розмістилися бригади рятувальників та точки, де можна було попити води та заправити фляги. На трьох КП на учасників чекали волонтери із водою, бананами та печивом, а на фініші — частування та напої.
Учасники з основних категорій поділялися на дівчат та хлопців за віком. Переможці отримати призи та почесні відзнаки, а всі фінішери — медалі учасників. Це теж варто відзначити: адже навіть якщо приїхав не першим і не третім, дуже приємно отримати таку медаль на згадку про змагання.
Результати можна подивитися за посиланням.
Наголошу тільки, що наші, з Первомайська, є серед переможців. У категорії «Юніори, 14-18 років» Ілля Клочков з Первомайська посів ІІ місце. Пройшов трасу за 3:26:11. В категорії «Дівчата, 30-39 років» Ірина Летикова з Первомайська посіла ІІІ місце. Час — 3:37:20. Ірина зараз живе в Одесі, але сама первомайчанка, з Коротченка.
Поруч із п'єдесталом пошани поставили величезний борд, на якому учасники писали свої враження від змагань.
Після нагородження відбулася лотерея з призами, які розігрували за номером, що отримав велосипед на старті.
Тож подія видалася яскравою, насиченою, сповненою емоцій та позитивних вражень.
А тепер трошки попитаємо про враження в учасників
— Скажіть, як це було?
Юрій Сільченко, «зухвалий та амбітний» велогонщик із Первомайська:
— Круто. Дуже круто!
— А що найбільше сподобалося?
— Траса. Було багато цікавих моментів.
— А чи було таке, що не сподобалося?
— Харчування на фініші не вистачило на всіх.
Юлія Савва, авторка та «зухвала та амбітна» учасниця перегонів:
— Втомилася, але то було дійсно круто! Мені найбільше сподобався дерев'яний місток через річку, збудований для велосипедистів. Спочатку боялася, що впаду з нього, навіть взяла запасний одяг. Але подолала місточок без проблем, та ще й так сподобалося, що загалом проїхала по ньому туди-сюди аж 5 разів!
Артем Савва, група підтримки:
— Організація заходу на високому рівні: адміністрація міста, магазини, спонсори — одразу бачите, що всі докладають зусиль до організації перегонів. Дуже сподобалася командна робота усіх, хто причетний до цієї події. Видно, що люди стараються, щоб прославити своє невеличке місто, зробити його знаним на всю країну. І їм це вдається — завдяки «Соколиним перегонам» Вознесенськ вже знає вся Україна. Молодці! Нам у Первомайську теж не завадило б так зробити.
Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал Гард.City — незалежного первомайського інтернет-видання. Якщо вам сподобався цей текст, пропонуємо підтримати нас внеском. За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі, ви підтримаєте роботу редакції та допоможете робити Первомайськ і район зрозумілішим для містян та привабливішим для гостей.
