Традиція ставити на Новий рік ялинку прийшла до нас із Німеччини. Спочатку ялинку прикрашали свіжими яблуками, як символом вічного життя. Та якось яблука не вродили й з'явились скляні та паперові іграшки. Ми опитали первомайців, хто має у своїй колекції ще бабусині ялинкові прикраси й знайшли досить цікаві екземпляри.
Олена Болобосова
— Цей чайничок — одна з перших скляних іграшок СРСР, розписаний вручну.
Усі старовинні іграшки, які я маю, щороку приносив мій дідусь і дарував мені. Дуже багато іграшок я не зберегла — була маленька й не усвідомлювала їх справжньої цінності. Улюблена іграшка — будиночок Діда Мороза (її вже немає) та німецька скляна сніжинка (вона теж пропала).
Щороку 31 грудня ми з братом знаходили на балконі живу ялинку. Нашим завданням було її прикрасити, з маминою допомогою. Вже з 8 років — це був мій особистий обов'язок. Це стало традицією.
Увесь день ми готували їжу, накривали на стіл та приблизно о 20:00 приходив мій улюблений дідусь Мітя. Тут він починав діставати ті іграшки з газетної обгортки. Це були найкрутіші та найулюбленіші подарунки для мене.
Щороку ми святкували усією родиною: мама, тато, я, брат та дідусь. Йому особливо подобалось, коли я називала його «дідусь Ленін» (мала на увазі, що він мій).
Тетяна Кострикіна
— Я в дитинстві не надто звертала увагу на ялинкові прикраси. Усі ці іграшки — моєї мами, дістались від бабусі. Та вона ще пам'ятає, як прикрашали яскравими цукерками, горішками, загорнутими в обгортки з цукерок, ватою. Придбати іграшку — був справжній квест. Перша електрична гірлянда у вигляді свічечок досі працює, та ми її дістаємо вкрай рідко.
Деякі іграшки розбились, якісь батьки викинули, бо з них зовсім злізла фарба. Найстаріші на цих фото — рибка та скляна гірлянда (на жаль, з неї лишився лише цей шматочок). Ця рибка цікава ще й тим, що вона найдужче виблискувала на ялинці.
Якось прабабуся не змогла дістати живої ялинки й спеціально для моєї мами прикрасила фікус, другого разу — китайську розу.
Галина Давидова
— Прикрашати ялинку в дитинстві — то було навіть краще, ніж очікування Діда Мороза з подарунками. Іграшки зберігалися на горищі у величезному (так мені тоді здавалося) дерев'яному ящику. Тато привозив велику сосну, встановлював її на дерев'яну хрестовину, зносив іграшки — вже було зрозуміло, що так, Новий рік, справжнє свято, на носі!
Наряджали новорічне дерево завжди усією родиною: мама, тато, сестричка і я. Іграшки були скляними, тож іноді щось розбивали, шкодували за ними, проте це було так весело. Крім іграшок на дерево чіпляли малесенькі яблучка, цукерки, горішки.
Мабуть, не знаю кращого запаху, ніж того, що залишився в пам'яті з тих часів: свіжої хвої щойно з морозу.
Електрична гірлянда була багато років поспіль одна й та сама, і зробити так, щоб вона працювала, — то був справжній квест. Лампочки були з'єднані таким чином, що якщо перегорала одна, не працювали й інші. Тато здавався справжнім чарівником, бо лише він міг її полагодити.
Наталія Костіна
— Усі ці іграшки ще з дитинства, крім однієї — отієї кульки з коником. Її я купила сама, коли тільки вийшла заміж, у Харкові.
У дитинстві я дуже любила Новий рік. Зазвичай іграшки купував тато та й прикрашали ми ялинку зазвичай з татом та братом. Мама в цей час була зайнята приготуванням святкових страв.
Юлія Савва
— У нас чималенька колекція іграшок, ще бабусиних. Маленькою я дуже любила їх розглядати та розвішувати на ялинці. Це була справжня магія, яка твориться раз на рік. Десь є кулька, якій вже понад 80 років.
Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал Гард.City — незалежного первомайського інтернет-видання. Якщо вам сподобався цей текст, пропонуємо підтримати нас внеском. За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі, ви підтримаєте роботу редакції та допоможете робити Первомайськ і район зрозумілішим для містян та привабливішим для гостей.
