У ці грудневі дні Первомайськ згадує Галину Данилівну Педченко — громадську діячку, поетесу. Так сталося, що і дата її народження, і трагічний день смерті припали на останній зимовий місяць.
Народилася Галина Данилівна Педченко в селі Лисій Горі 16 (з її слів — 18-го) грудня 1927 року в родині Бондаря Данила. В 1930 році переїхала до Первомайська. У період репресій середини 30-х років сім’я об’їздила всю Україну, а в 1939 році опинилася в Киргизії, в місті Таш-Кумир, де і провела перші воєнні роки. В 1941 році батько пішов на фронт, в 1943 загинув на Дніпрі.
До 1954 року жила і працювала радисткою в горах Тянь-Шаню, потім разом із чоловіком, сином та донькою повернулась у Лису Гору. З 1970 року пов’язала своє життя із нашим містом.
Почала писати у 1972 році. Як поетеса дебютувала у літературному об’єднані при редакції газети «Прибузький комунар». У її патріотичних віршах була чітко виражена сюжетна лінія з ліричним героєм, який любив свій край і свою країну.
Характерною рисою творчості Галини Педченко стали посвяти — поезії, що присвячені конкретним людям, які в той чи інший період життя її оточували або ж були відомими широкому загалу.
Активно до творення місцевої літератури поетеса долучилася у кінці 70-х — на початку 80-х років. В 1985-1986 році вже сама керувала літоб’єднанням.
У ряді її віршів читачі знайдуть гаряче биття доброго людського серця, яке автор віддає людям. Пише вона про осінь чи про громадянський обов’язок людини — обов’язково пронизує свої вірші авторським теплом, і тому звучать вони схвильовано, викликають певний резонанс в серцях читачів — цінителів віршованого слова. Вірші, яким більше 40 літ, не втратили актуальності до сьогодні, адже справжнє зберігає цінність надовго.
Під впливом подруги, талановитої, але, на жаль, забутої і неоціненої поетеси Валерії Джулай, Галина Данилівна почала писати тексти українською мовою. Її вірші друкувалися у місцевій та обласній пресі, у «Вечерней Одессе», «Радянській Україні», «Работнице», у збірках віршів місцевих авторів. За життя сама Галина Данилівна Педченко видала шість поетичних збірок: «Вітрякові крила», «Злива», «Сльоза Купави», «Намалюй мені сонце», «Серце на долоні», «Калиновий вітер».
Галина Данилівна стверджувала, що людина не може бути повноцінним громадянином, якщо вона не переймається болями та стражданнями свого краю.
Осокори. Галина Педченко
Осокори мої, осокори,
Стали в ряд край моєї дороги,
А дорога веде в невідоме,
І заводить далеко від дому.
Все відбудеться, чи відбулося,
Побіліло від болю волосся.
Почекайте, мої осокори,
Я назавжди повернуся скоро.
В моїй милій старій Лисогорі
Лиш застигнуть на мить осокори,
Згубить крапельку росяна чаша
І шелесне: навіки ти наша…
При підготовці матеріалу було використано: Вікіпедію, статтю Оксани Дорошенко «До річниці пам’яті поетеси Галини Педченко», поетичну збірка «Степове многоріччя».
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал Гард.City — незалежного первомайського інтернет-видання. Підтримати нас можна по-різному: вподобайками 👍, поширенням 🔁 та коштами ❤️.
Вважаєте, що редакція заслужила? Перекиньте внесок на картку Приватбанку редакції — йдіть за посиланням на LiqPay (це безпечний та простий спосіб перекинути кошти). За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі ви стаєте учасником клубу шанувальників якісної журналістики і допомагаєте Первомайській громаді стати зрозумілішою для її мешканців та привабливішою для гостей.
