Журналістка Гард.City, завдяки первомайській краєзнавиці Тетяні Хмарі, познайомилася із дослідницею, завідувачкою Музею народних ремесел і промислів села Гальжбіївки Галиною Собко. Читайте інтерв’ю з людиною, яка зуміла приватну колекцію перетворити на народний музей, а також про те, як вшановують хустку на Вінниччині.
Яскраво-червоні, білі й чорні, шовкові та вовняні, з квітковим малюнком, орнаментом, люрексом, з китицями і без них. Якою б не була українська хустка, вона дивує, вражає, захоплює своєю унікальністю та чарівними візерунками. І зараз цей аксесуар знову набирає популярності.
Минулого року група громадських активістів ініціювала запровадження Дня української хустки і запропонувала відзначати його 7 грудня. А вінничани навіть рекомендували відзначати свято на державному рівні, щоб об'єднати жінок різних професій, віку та національності із загальною метою: зберігати і відновлювати українські традиції. Багато жінок із різних регіонів України і представники діаспори за кордоном підтримали ідею і організували флешмоб «Зроби фото з хусткою». Безліч яскравих фото вмить розлетілися просторами інтернету. У 2020 році українські жінки продовжили популяризувати цей яскравий аксесуар. А ми, завдяки нашій краєзнавчині Тетяні Хмарі, познайомилися з цікавою неординарною людиною, педагогом, дослідницею історії краю, завідувачкою Музею народних ремесел і промислів села Гальжбіївки (Вінницька область, Ямпільський район), авторкою книжок з краєзнавства, удостоєною медалі «За відродження України» Галиною Тимофіївною Собко. Ось про що дізналися у пані Галини.
Галина Собко: «Наша українська хустка — це справжнє диво і краса»
Галина Собко: «Під егідою Дня української хустки ми у цьому році проводили майстер-клас у Музеї народних ремесел і промислів села Гальжбіївки, знімали відео — дівчат у хустках у Гальжбіївці, Оксанівці, Ульянівці, Білій, всі 4 села входять до Ямпільської ОТГ. Знімав Ямпільський ТРК (директор Олена Гречанюк, оператор Андрій Виговський).
Минулого року у нас був не дуже масштабний флешмоб, просто фотографували дівчат, жінок, дітей у хустках.
Люди відгукнулися, близько 50 жінок прийшли до церкви у своїх українських хустках, було дуже яскраво і гарно. Наступного року, думаю, підтримка буде ще більшою. Бо наша українська хустка — це справжнє диво і краса, це оберіг, це збереження традицій».
— У вашому музеї зберігається давня турецька хустка. Розкажіть про неї.
— Так, у музеї є турецька хустка — велика вовняна, у квадратах, а посеред квадратів — зелений півмісяць, символ Туреччини, а турки у нас були до 1699 року. Хустку розміром 150 см на 150 см подарувала музею Євгена Лісник, яка розповіла, що їй вона дісталася від прапрабабки, тобто передавалася із покоління в покоління.
Звичайно, від віку на хустці багато посічених ниточок, але загалом вона виглядає ще досить гарно. Ми не можемо точно сказати, чи вона була у нас ще за часів перебування турків, тоді її вік близько 300 років, чи з’явилася трохи пізніше. Я її реставрувала, довела до ладу, на ній навіть закручені грубі китиці збереглися.
Взагалі хустка завжди була показником достатку, тільки заможний чоловік міг її купити своїй дружині. 92-річна Ольга Гуменюк мені розповідала, що у таких хустках ходили лише до церкви, на хрестини, на весілля, в клуб і на танці. У такій святковій хустці люди могли просто проходжатися селом у вихідні чи свята.
— У музею цікава історія. Розкажіть про нього.
— Музей у 2012 році був створений як мій власний, шість років я працювала на громадських засадах і назбирала стільки експонатів, що одну кімнату в сільській раді мені виділив тодішній сільський голова Микола Макарович Собко. В одній кімнаті було дуже тісно і пізніше під музей виділили пусту недоглянуту хату, у якій ми зробили ремонт, перенесли туди наші численні цінні експонати та матеріали. А коли прийшов молодий сільський голова Андрій Юрійович Лаврук, то підтримав мою ініціативу зробити музей народним. Я почала стукати у всі двері, і у 2018 році до музею приїхала методична група Вінницького краєзнавчого музею на чолі з Катериною Іванівною Висоцькою. Група переглянула експонати, прослухала мої розповіді і була вражена багатою історією нашого краю. У тому ж таки 2018 році відбулося відкриття музею, йому присвоїли статус народного — з приватного він перейшов у державний, а я вже два роки працюю на ставці і на посаді — завідувачка Музею народних ремесел і промислів села Гальжбіївки. Я повністю віддалася роботі, я цим живу.
— Скільки експонатів у музеї?
— Більше 1000 експонатів, у нас ще великий потенціал, оригінальні давні речі привозять з усіх навколишніх сіл. У нас дуже гарно розвинена туристична галузь. На території села Буша, у Ямпільському районі Вінницької області, розташовано історико-культурний заповідник «Буша», поблизу села знаходиться геологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення «Гайдамацький Яр», тож ми запрошуємо туристів з Миколаївської області відвідати наші краї і нашу Гальжбіївку. Будемо завжди раді гостям.
Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал Гард.City — незалежного первомайського інтернет-видання. Якщо вам сподобався цей текст, пропонуємо підтримати нас внеском. За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі, ви підтримаєте роботу редакції та допоможете робити Первомайськ і район зрозумілішим для містян та привабливішим для гостей.
