Серйозна хвороба, у якому б віці вона не з’явилася, змінює ритм життя людини, побут, по-новому розставляє пріоритети, вимагає постійного контролю за станом свого здоров’я. Вже 26 років живе із бронхіальною астмою Ольга Феофанівна Паламарчук. Про те, як їй вдається підтримувати своє здоров’я і жити не гірше, ніж здоровій людині, дізнавалася журналістка Гард.City.
— Скільки вам років і в якому віці у вас було діагностовано бронхіальну астму?
— Зараз мені 71 рік. На астму захворіла у 45 років. Вже 26 років живу із цією хворобою. Я нічого раніше не знала про бронхіальну астму і коли лікар сказала, що астма — хронічна невиліковна хвороба, з нею доведеться навчитися жити, лише тоді я зрозуміла, наскільки все серйозно.
Ольга Феофанівна Паламарчук
— На вашу думку, які фактори стали причиною хвороби?
— Важко сказати. Я 25 років пропрацювала на заводі «Первомайськдизельмаш» малярем-штукатуром. А це важка і шкідлива робота. Щодня — пилюка, цемент, азбест, фарба і її розчинники та інші небезпечні хімічні речовини. Звичайно, все це мало негативний вплив на дихальну систему, мабуть, послабило бронхи. Недарма нам за шкідливі умови праці безкоштовно видавали на роботі молоко. Але коли ти молодий і у тебе нічого не болить, то не задумуєшся, що буде далі, через 5, 10, 15 років. Причиною хвороби могла стати і спадковість, мати теж мала алергічну хворобу — екзему.
— Як починалося захворювання? Які його прояви вас занепокоїли?
— Все почалося з того, що я взимку захворіла на ОРЗ, яке дало ускладнення і перейшло у бронхіт. Пролікувалася антибіотиками, але кашель залишився, довго його не могла позбутися, мабуть, більше місяця. Думала, залишкові прояви хвороби, пройде. Пила якісь трави, мікстури, наче все пройшло. І ось навесні я поїхала в село до батьків. Спати лягла у «нижчій хаті», так називалася кімната, що використовувалася зрідка, лише коли приїздили гості. Як зараз пам’ятаю, тоді у мене вперше розпочався астматичний приступ. Ще навіть не розуміла, що це, і чому мені не вистачає повітря, чому я не можу дихати. Так до ранку і промучилася. А мати вранці сказала: «Це тобі домовий спати не давав, чимось ти його потурбувала або розгнівала». Посміялися, та й усе. Вдома приступи почали періодично повторюватися і тоді довелося звернутися до лікаря. Здала аналізи, пройшла курс лікування, спочатку написали, що хронічний бронхіт, а коли вже по швидкій потрапила до лікарні, пролежала два тижні, то був встановлений остаточний діагноз — бронхіальна астма. Лікар сказала, що нежила кімната у селі та ще пір’яна подушка спровокували перший приступ. Але це вже наслідок збою в організмі. Так чи інакше, приступи все одно б розпочалися, можливо, трохи пізніше.
— Як часто вам доводилося звертатися до лікувальних закладів і яких саме?
— У перші роки хвороби я через кожні 2-3 місяці потрапляла в терапевтичне відділення першої лікарні або по направленню лікаря, або по швидкій, тому що приступи ставали все важчими, затяжними, і допомагали лише щоденні крапельниці. Уколи я робила собі сама, а от з крапельницями була проблема.
Були такі пацієнтки, що майже жили в лікарні. А я не могла там ні спати, ні їсти. Коли новий пацієнт потрапляв із важкими приступами, то ніхто в палаті не міг заснути через його кашель і свистіння у грудях. Так і через мене дівчата не спали, поки мій стан не покращувався. Тижнями я спала переважно сидячи. На заводі мене перевели на легку працю, прибиральницею. Але я більше була на лікарняних, ніж на роботі. Фінансово було важко, майже вся зарплата йшла на ліки і лікарні. Роки були важкі, дев’яності, сама, без чоловіка (він помер), а тут ще й така хвороба важка. Часом під час нічних приступів думала: «Все, мабуть це кінець, а так не хочеться помирати». Довелося ухвалювати кардинальні рішення. Ми знайшли медсестру на сусідній вулиці, яка мені ставила крапельниці, тож вже у лікарні потрапляла рідше. А потім крапельниці навчилися ставити донька і зять. Це було моє спасіння і вдень, і вночі. Зятю краще вдавалося попадати у вену, тож він і досі мене рятує і від астми, і від підвищеного тиску.
— Назвіть препарати, як використовуєте для лікування.
— Розпочинала лікування з астмопена, сальбутамола, наразі користуюся препаратом беклазон-еко, це гормональний препарат. Склад крапельниці не змінювався: еуфелін, тавегіл, дексаметазон, фізрозчин. Таблетки преднізолон і для підтримки серця — рибоксін. Дуже допомагали інгаляції — і в лікарні, і вдома, масажі. Без комплексного правильного лікування астматикам неможливо обійтися, це питання життя. Бувало, що приступи по кілька разів на день, що й життя не миле. Поки бронхи не очистяться — ти заручник хвороби. Не можеш ні з дому вийти, ні їсти собі зварити, ні в хаті прибрати.
— Які фактори підвищують ризик нападів і як попереджаєте напади астми?
— Астма — це хвороба, коли ти повністю змінюєш життя. Адже страждаєш від безсоння, втоми, низької активності. Постійно слідкуєш, щоб в оточенні не було негативних факторів і подразників: хімічних речовин, подушок з пір’я, де можуть бути пилові кліщі, домашніх тварин, алергенних рослин.
Щоб зменшити приступи бронхіальної астми, мені потрібно регулярно прибирати, мити підлогу і постійно тримати відкритою кватирку, це для мене найважче, бо я дуже люблю тепло. Одягаюся теж тепло, намагаюся уникати простудних і вірусних захворювань. Слідкую за тим, щоб фізично не перевантажуватися. Наразі веду досить ізольований спосіб життя, тому що коронавірус для мене — смертельно небезпечний.
— Ви можете надавати собі першу невідкладну допомогу?
— Так, за ці роки я навчилася сама собі надавати допомогу, знаю, що і коли мені потрібно зробити і прийняти, навчилася слухати організм. Але все одно час від часу звертаюся до лікарів. Астма — це те захворювання, яке вимагає медичного контролю, не можна його недооцінювати, багатьох моїх знайомих-астматиків, з ким я лежала у лікарні, вже, на жаль, немає.
— Скільки коштів щомісяця витрачаєте на лікування бронхіальної астми?
— Наразі не багато, близько триста гривень на місяць, значно дорожче мені обходиться мій підвищений тиск. Але коли потрібно раз на півроку очищати судини і ставити крапельниці, тоді це доволі відчутно, більше тисячі гривень.
— Чи змінилася система лікування за роки вашої хвороби, чи з’явилися нові дієві препарати, які допомагають боротися з недугою?
— Суттєво нічого не змінилося, якщо порівняти призначення 25-річної давнини і теперішні, розбіжність невелика. Звичайно, медицина не стоїть на місці, з’являються нові дієві ліки і препарати. Зараз мені дуже добре допомагає беклазон-еко, але це сильний гормональний препарат, після нього вже, мабуть, нічого не допоможе.
— Яких обмежень дотримуєтеся при бронхіальній астмі?
— За 26 років я навчилася жити з цією хворобою, веду достатньо активний для мого віку спосіб життя, майже не обмежую себе в їжі, за виключенням продуктів, які подразнюють слизову: насіння, горіхи. І, як вже сказала, слідкую за алергенами. Відвідувала ринки, магазини, концерти, зараз, у зв’язку з ковідом, утримуюсь, коли їздила у гості, намагалася не ночувати у чужих хатах. Виняньчила онуків, наразі допомагаю няньчити правнука. Не сподівалася дожити до цього віку, бо ще й серце слабувате, але нічого, живу, духом не падаю, бо життя триває, а воно прекрасне, не дивлячись ні на що.
Коментар лікаря
Світлана Василівна Мільковська
Про те, чим небезпечна бронхіальна астма, які показники захворюваності по місту Первомайську та про сучасні методи лікування, що дозволяють хворим контролювати свій стан здоров'я, ми дізнавалися у лікаря загальної практики сімейної медицини ЗПСЛ вищої кваліфікаційної категорії Світлани Василівни Мільковської.
Світлана Мільковська: «Небезпека бронхіальної астми, як і всіх інших хвороб органів дихання, у тому, що знижується якість життя людини, знижується її працездатність, це захворювання призводить до інвалідності. Астма досі вважається невиліковним захворюванням, але перебіг можна контролювати. Вона буває контрольованою, слабо контрольованою і неконтрольованою. Якщо правильно лікуватися, то це досить вартісно для пацієнта, бо основним і найбільш ефективним методом доставки ліків на рецептори бронхів є інгаляційний. А інгалятори коштують дуже дорого. Але цей метод знижує системні негативні впливи медикаментів на інші органи. Гормональні пігулки, наприклад, довго всмоктуються, подразнюють слизову оболонку шлунку, впливають на інші системи і органи організму. А коли пацієнт вдихнув ліки, вони сприяють швидкому і якісному ефекту в ліквідації бронхоспазму.
Попри те, що медицина йде вперед, люди часто не розуміють і бояться використовувати інгаляційні препарати, вважають, що після їх застосування ніколи не зможуть від них відмовитися. Навпаки, це ефективні препарати, які лікують, але не викликають залежності. Проблеми можуть виникнути не від цих препаратів, а від того, що людина системно і правильно не лікується.
Що стосується статистики, то по бронхіальній астмі вона стабільна, за рік від 6 до 9 виявлених випадків. По Первомайську наразі в середньому 278 хворих на бронхіальну астму пацієнтів. Найбільш часто вона розвивається у дітей до 14 років, і у вікової категорії від 20 до 40 років. Серед дітей збільшення захворюваності теж немає. Але збільшилася кількість важких стадій, що є наслідком екологічної ситуації та інших чинників. Великою проблемою в Україні, і в нашому місті зокрема, є амброзія, яка ускладнює напади бронхіальної астми та хронічних астматичних бронхітів. На жаль, програма по боротьбі з цією рослиною не працює, а самі пацієнти із нею справитися не можуть. Тому потрібно зобов’язувати керівні структури вести боротьбу з цією небезпечною шкідливою рослиною. Так само потрібно боротися із спалюванням листя, із розведенням смітників. Бо коли листя і сміття перегниває, у повітря виділяються органічні і неорганічні продукти обміну, якими дихають люди, а хворі на астму надзвичайно чутливі до цих подразників.
Хворі на бронхіальну астму є групою ризику по коронавірусній інфекції, але це не тому, що вони частіше на неї хворіють. Просто у таких людей, як і в хворих на цукровий діабет та інші хронічні захворювання, перебіг хвороби важчий. Є великий ризик ускладнень, на жаль, і летальних випадків. Адже коронавірус вражає органи дихання, які і так у людини ослаблені.
Хочу звернутися до людей і нагадати, що є базове лікування бронхіальної астми, основне, а є лікування загострень. Про лікування загострень пацієнти знають, у них є інгалятори, щоб знімати астматичні напади, але нагадаю, що лікувати астму потрібно не тоді, коли вона загострюється, а намагатися попереджати ці загострення, для цього разом із сімейним лікарем підбирати дози і препарати, які будуть контролювати частоту приступів задухи. Для цього є розроблені схеми з різних протоколів і у залежності від важкості перебігу захворювання лікар призначає відповідні препарати».
