Приблизно пів року тому я написала свою сповідь, яка періодично спливала в моїй пам'яті протягом останніх 20-ти років. Та вся справа не в тому, що це була безвихідна ситуація, яка поглинула мою свідомість. Сталося інше — повернувся батько моїх дочок, який нас покинув.
Вся історія почалася більш як 20 років тому, коли я, бувши молодою студенткою педагогічного інституту, закохалася в хлопця на 5 років старшого за мене. І як мені здавалося на той момент, що молодий чоловік також був мною захоплений. Але, приблизно через пів року він просто пішов, не сказавши жодного слова. І як виявилося згодом, я була вже на 10 тижні вагітності.
Я народила двох чудових дівчаток. Та на той момент мені було вже все одно, куди він подівся. Я була щаслива, адже стала мамою чудових янголяток. Та як би мені не було важко, я виховала та підняла на ноги своїх дівчат.
І ось приблизно 6-7 місяців тому, до мене в соціальні мережі прийшло повідомлення від колишнього хлопця. Він звинувачував мене в тому, що не сказала йому, що я була вагітна та у нього є дві дочки. Внесення до чорного списку не допомогли, він знайшов мою адресу та вимагав зустрічі з дівчатками. Для мене це все було важко, та й порадитися було ні з ким. Батьки давно померли, а подругам не хотілося викладати все своє минуле життя. А дівчатам я просто боялася сказати, що їх хоче бачити справжній батько. Адже татом вони вважали мого чоловіка. Але, на превеликий жаль, 2 роки тому він трагічно загинув в дорожній аварії.
Я просто не уявляла що мені робити та після довгих пошуків потрібної відповіді, яку я шукала в мережі, порівнюючи схожі ситуації, натрапила на сайт ispovedi.com. Написавши свою історію, я просила у людей тільки одного — підтримки та поради.
Деякі мені радили відпустити ситуацію та жити колишнім життям. Але, більшість читачів твердо наполягали, щоб я все розповіла дочкам. Адже вони вже дорослі й в праві знати всю правду, та робити власні висновки.
Після серйозної розмови, дівчата зустрілися зі своїм біологічним батьком. Я на зустріч не пішла. Бо мені за стільки років вже переболіло, та й сказати було нічого. Й на мою привелику радість — це була єдина зустріч дівчат з батьком. Більше спілкуватися вони з ним не захотіли
Я безмежно вдячна за поради, які мені дали читачі ispovedi.com. Адже без них я просто не змогла б прийняти правильне рішення, яке тільки зміцнило мій зв'язок з дочками.
