У воді відбиваються синє небо та сонячні осінні дерева, а на тлі цієї сині та золота ковзають невагомі віддзеркалення вітрил. «Де ж зараз можна побачити вітрильні кораблі?» — здивуєтесь ви. Уявіть собі — в самісінькому центрі Первомайська! Кліпери, шхуни, гафельні тендери та яхта — нехай зовсім мініатюрні, але все одно — справжні!
Так, первомайські судномоделісті вигадують все нові цікаві речі. Першої листопадової суботи на базі Первомайського ЦНТТУМ відбулася виставка вітрильників. Це було казкове видовище: уздовж басейну вишикувалася справжня флотилія різноманітних вітрильних суден. Наче присіла на хвильку перепочити зграя морських птахів. Кораблі тріпотіли вітрилами — білими та не тільки, — були там і червоні, і рожеві, —- хотіли скоріше спіймати вітер і легко ковзнути по воді.
Ось модель славетного кліпера «Катті Сарк», того самого, що в 1889 році обігнав один із найкращих пароплавів – «Британію». То було останнім тріумфом епохи вітрил. Нині кліпер стоїть в сухому доку у Великобританії «на честь пошани до людей та кораблів епохи вітрил».
А ось справжні «Червоні вітрила» із казки Гріна, і навіть не одні.
Ось невеличкий вітрильник — гафельний тендер, такі свого часу підвозили з порту воду та провізію до великих кораблів, що стояли на рейді. В уяві розгортається славетна та романтична історія вітрильного флоту.
Як гарно, що й нині, в епоху дизельних та атомних двигунів, все ж таки є вітрила, є свіжий вітер, який їх наповнює, та є капітани, закохані у вітрильні кораблі!
