Майже стихли голоси тих, хто в Мережі вперто твердив про вигаданість коронавірусу та всесвітню змову. Однак не зовсім стихли: ще є ті, хто продовжує агітувати зняти маски та забути про інші заходи безпеки. Гард.City знайшов мешканку Первомайського району, яка перехворіла на коронавірус та погодилася поділитися пережитим.
Жінка розповіла, як дізналася про свій діагноз та як лікувалася. Вагалася довго, погодилася лише на умові анонімності, але визнала: якщо один із ста читачів після знайомства з її історією не забуде одягти маску, він може врятувати і своє, і чиєсь життя.
Далі розповідає Оксана (ім’я змінене).
Здавалося, це звичайний перебіг ГРВІ
Починалося все із звичайного підвищення температури. Я взагалі була впевнена, що продуло під кондиціонером, адже тривалий час зберігався сухий кашель. А ще почала дуже втомлюватися, так що на вечір засинала, ледь повернувшись додому. Такий стан тягнувся до тижня.
Тоді я почала вимірювати температуру. Спочатку вона підвищувалася до 37, а незабаром уже було 38,4, запахи не відчувала, а от відчуття смаку не змінилося взагалі. Ніс був закладений, і у мене, і у чоловіка, тому ми вважали, що це звичайна застуда та спокійно лікувалися звичними методами.
Далі — більше. Щодня з обіду температура починала рости, піднімаючись до 38,4-38,7 градусів. А одного разу я заснула, а як прокинулась, на термометрі було майже 40. Випила жарознижувальне, температура впала. На 3-4-й день кашель посилився. Через кілька днів після мене симптоми почали проявлятися і у чоловіка. У мене був сухий кашель, у чоловіка — вологий. Чи не відразу почали приймати відхаркувальні ліки, тож у чоловіка слиз відходив добре. За виглядом все мало звичайний перебіг ГРВІ.
Відчувала себе дедалі гірше, через 3 дні пішла на рентгенівський знімок. Для того, аби зробити знімок, потрібно направлення від сімейного лікаря. У мене виявилася пневмонія. Та медсестра у поліклініці сказала, що при коронавірусі на знімку ми не отримаємо реальної картини. До речі, до лікарні, аби зробити знімок, я їхала транспортом загального користування, і у масці були лише я, водій та якийсь старенький.
На той час я вже приймала за призначенням лікаря антибіотики у пігулках. Однак кашель не зникав, а втомлюваність стала вже нестерпною. Самопочуття було більш-менш нормальним, але коли піднімалася температура, дуже хилило в сон та не хотілося їсти взагалі.
До лікарні я потрапила через тиждень після того, як кашель посилився та почала суттєво підвищуватися температура. У мене сатурація (частка насиченого киснем гемоглобіну відносно загального гемоглобіну (ненасиченого + насиченого) в крові — ред.) добігала 90. У чоловіка була ще нижча. Спочатку у нас взяли експрес-тест, на наступний день зразки на ПЛР. Возять їх робити до Миколаєва, тож як візьмуть у вас, не сподівайтеся, що відповідь отримаєте швидко. А до цього моменту доведеться сидіти на самоізоляції. Але лікування розпочинають негайно, не чекаючи на результати тесту, бо у вас є всі шанси до нього не дожити.
Загалом я порахувала, що мені зробили експрес-тест, 2 ПЛР, ІФА. Перший одразу дав позитивний результат. Після виписки зробила КТ. Підтвердили, що була типова для ковіду картина пневмонії у стадії рецесії.
Виписують ще із кашлем та залишковими симптомами, бо потрібні місця
Коли потрапили до лікарні, людей було ще не так багато, як на момент виписки. Людей виписують ще із кашлем та залишковим симптомами, бо потрібні місця.
Спочатку лежала в інфекційному (Первомайська ЦРЛ — ред.). Ставлення персоналу дуже дбайливе, але на ніч залишалося лише дві медсестри. Їм доводилося обслуговувати всіх хворих. Якщо у мене був сильний кашель, відсутність апетиту та стала температура, літнім людям було набагато гірше. Хтось задихається, у когось впав тиск, і всіх потрібно обійти. Тому на велику кількість уваги не сподівайтеся, лікарі просто не розірвуться.
З власного досвіду дам пораду всім, хто дбає про своє здоров’я.
Вони є у сімейних лікарів, та бігати щоразу вимірювати кисень у крові ви не будете. Якщо сатурація виявиться нижчою 90%, вас мають госпіталізувати.
(Похибки у результатах можуть виникати через порушення мікроциркуляції, при захворюваннях нігтів, що ведуть до порушення прозорості та зміни кольору нігтів, при манікюрі на нігтях (деякі види лаку для нігтів здатні критично змінювати дані пульсоксиметрії — ред.)
Протягом трьох днів ліки довелося купувати самостійно. За списком давали кошти медсестрі, вона купляла — на день витрачала до 1000 гривень. Медичний персонал навіть шоколадку не брав, кожного разу приносили чек. Потім нам повідомили, що ліки надійшли до лікарні, тож всім надавали безоплатно. Купувати ліки для супутніх хвороб, звісно, будете самі. Крім того, за потреби купили препарат, якого не було у наявності (це можуть бути ліки за умови тяжкого перебігу або ускладнень).
Лежали люди у різному стані. Поряд був хлопець, у якого легені були уражені на 40%, і це було дуже страшно.
Кисень. Кисень дійсно рятує. Без нього ваші шанси пережити хворобу значно нижчі. Моліться, що як до лікарні потрапить ваш родич або ви, кисень буде.
Персонал. Мало. Готуйтеся, що доведеться нагадувати про себе. Не тому, що вони погані, а тому що не розірвуться фізично між усіма. Мені якось довелося нагадувати про свою крапельницю кілька разів, поставили уже о першій годині ночі. Особиста порада: бажано вміти самостійно вимкнути крапельницю, коли добігає кінця медикамент. А ще краще й уміти витягнути голку. Коло вас не буде сидіти годинами сестра, якщо ви так намалювали собі в уяві.
Хворих багато. Дуже багато
Коли ваш стан стабілізується, переводять на так зване доліковування до інших відділень. Тут у більшості своїй ви прийматимете пігулки. Розповідаю за себе та тих хворих, із якими спілкувалася. Ставлення більш відсторонене, аніж у інфекційному, і за дотриманням призначень також доведеться слідкувати самостійно. Бо хворих багато. Дуже багато.
Для тих, хто ще розповідає у Мережі про непотрібність носіння маски.
Ковід — це довго і важко. Я потрапила до лікарні наприкінці вересня та була там майже 2 тижні. Зараз уже пройшло 2 тижні після виписки, і хвороба не пройшла остаточно, я все ще на лікарняному. А загалом тягнеться уже 5 тижнів. Ще важливо, що виписку вам нададуть після 15-ї години, а потім вам доведеться шукати, як дістатися додому. Із слабкістю та речами.
Від ковіду помирають. Помирають важко і страшно. Помирають швидко. Людина жартує, посміхається, а через лічені години починає задихатися. Померла жінка, що лежала поруч, чоловік. Не хочу про це згадувати, дуже важко.
