Після публікації про подружжя переселенців з Донеччини допомога прийшла майже одразу. Дзвінки, повідомлення, конкретні дії — історія Наталії та Віктора Решетових торкнулася багатьох і показала, як працює людяність у дії.
Наталія Яківна та Віктор Анатолійович Решетові
Реакція соціальних служб: швидко й по-людськи
Однією з перших на матеріал відреагувала Ольга Поліщук, начальниця управління соцзахисту Первомайської міської ради. Вона сама зв’язалася з пані Наталією, детально розпитала про умови проживання родини та вже на завтра організувала доставку партії дров.
Варто зазначити, що така позиція для Ольги Поліщук — не виняток. Скільки матеріалів би не готувала редакція про людей у складних життєвих обставинах, вона завжди включається і шукає рішення. Так, раніше вона долучилася до вирішення ситуації родини Васильченків: допомогла знайти пічника, який оперативно відремонтував піч, забезпечила дровами. Тепер родина перебуває під постійною опікою соціальних служб.
Цього разу допомога так само прийшла швидко. Як кажуть самі Решетови, настільки оперативної реакції вони ще не мали.
Люди, які не пройшли повз
До підтримки родини долучилися й волонтери. Ганна Ткачук, волонтерка громадської організації «Десяте квітня», напередодні нашого візиту організувала доставку ліжок, завдяки чому подружжя вперше за тривалий час може спати у нормальних умовах.
Після виходу матеріалу відгукнулося чимало людей: хтось телефонував, хтось писав, хтось пропонував допомогу продуктами чи речами.
«Ми сидимо і плачемо від того, що люди так кинулися допомагати», — кажуть Наталія та Віктор. Подружжя щиро дякує всім небайдужим, а також редакції за передані продукти.
«Давно не їли бананів і апельсинів. Дякуємо», — з теплом і трепетом в голосі говорять Решетови.
Для редакції ці слова, в першу чергу, підтвердження того, що робота наша була недаремною. Ми щиро раді, що змогли донести цю інформацію до людей і що поряд виявилося так багато тих, хто не пройшов повз.
Чому важливо говорити про такі історії
Ця ситуація показала: коли про проблему говорять уголос, тоді знаходяться люди, які готові допомогти. Це історія не про жалість, а про людяність, яка проявляється у конкретних вчинках і своєчасній підтримці.
